Розділ 17. Адреса. Зовнішнє спостереження

Звичайний день.

Ми вже звикли: фігуранти жили своїм побутовим життям, а ми — їхнім відображенням. Хтось у спортзал, хтось за хлібом, хтось у парк. Все фіксувалося у зведеннях, все вкладалося в таблиці.

Скука. Та сама, липка, від якої очі злипаються, а пальці прилипають до кружки холодної кави.

Але саме в нудьзі ховається золото.

Під вечір Жираф повів себе дивно. Замість звичних блукань вечірніми вулицями і флірту з прогулюючимся «слабким полом», він вийшов на вулицю, зробив кілька дзвінків і поїхав в інший кінець міста. Ми зняли його вже біля старого цегляного будинку в центрі. Там він завис майже на годину. Спілкувався з якимись людьми біля темного під’їзду, потім повернувся до своєї машини — задоволений, оживлений, ніби щось «вирішив».

Ми зафіксували все: адресу, контакти. Зробили хороші опізнавальні фото фігурантів. Передавши всю накопичену інформацію по цій зустрічі Жирафа аналітикам та Миколі, стали чекати результату. Відповідь прийшла несподівано і одразу від обох джерел: аналітики повідомили, що ця адреса у базах пов’язана з НОН (незаконним обігом наркотиків), а Микола зателефонував і повідомив, що він упізнав одного з співрозмовників Жирафа. Це був певний Гогі, громадянин сусідньої країни, який не раз потрапляв у розробки через зберігання та розповсюдження елітних наркотиків, але завжди , якимось чином ,  «вирішував» ці питання і виходив сухим із води. Поки виходив.

Це було принаймні дивно. Ніхто з нашої четвірки не нагадував наркомана. Навіть сам Жираф. Зате стало зрозуміло одне — навіщо Слону потрібен Жираф. Залишалося лише зрозуміти, навіщо їм наркотики.