Його величність Випадок

Розділ 15. Привид. Зовнішнє спостереження

Ми знову і знову програвали ту коротку сцену в сквері.

Слон. Незнайомець. Згорточок. Листок паперу. Кожна мить здавалася навантаженою прихованим сенсом, ніби повітря навколо стискалося від невидимої загрози.

Більше він ніде не з’являвся. Ні на зустрічах, ні біля кафе, ні в автосервісі.

Ніби розчинився в міському шумі, залишивши після себе лише легкий запах невідомості.

— Якби це був друг — ще б мелькав, — сказав я, перегортаючи свіжі зведення, палець ковзав по сторінках, ніби шукаючи істину в темряві. — А так…

— Разовий контакт, — завершила Сашка, її очі були холодні, як скло. — І важливий.

Жодної інформації. Ні в одній базі. Ніби його стерли.

Для мене ж це вже не була здогадка, а доведена теорема.

Четвірка — виконавці. А той, хто був на лавці, — джерело.

Привид.

І саме він відкриває їм двері квартир. Він дає їм «наводку» на найжирніші об’єкти. Ніби тінь, що ковзає крізь міські провулки, залишаючись непомітною, але все бачачи.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше