Кабінет тихо гудів від лампи на стелі.
На столі — папки, зведення зовнішнього спостереження, фотографії, номери машин, адреси. Я переглядав сторінки одну за одною, збираючи в голові ланцюжок. Робота зовнішніх спостерігачів — це кілометри доріг і сотні годин очікування. Моя — витягти з цієї купи паперу головне.
Отже, що маємо в сухому залишку:
Слон.
Слоневський Віталій Костянтинович. Колишній футболіст. Спокійний, розмірений. Але надто обережний для «чистого». Перевірки хвоста, колові маршрути, зустрічі на нейтральних точках. Не з тих, хто живе простою сім’єю, дачею та роботою.
Боров.
Андрієнко Богдан. Борець. Тяжкий, прямолінійний, з мордою, якою лякають дітей. Слон тримає його близько: першими в зв’язці засвітилися саме вони.
Жираф.
За даними аналітиків зовнішнього спостереження — Хворостецький Олександр Семенович. В минулому баскетболіст або волейболіст. Довгий, худий, очі бігають. Занадто резонансно виглядає поруч зі Слоном. Якщо той тримає його біля себе — значить, потрібен. За швидкість або кмітливість. Поки що даних мало.
Боксер.
Фігура, яка склеїла картину. Зустріч у кафе. Слон приїхав до нього, а не навпаки. Значить, поважають. Значить, не останній у компанії.
Я креслив схему на аркуші: в центрі — Слон. Від нього стрілки до інших. Чотири фігури. Кожна зі своїм профілем, але разом — ланка. Банда не складається з випадкових людей. Це не п’яниці, яких завтра розкине по кутах. Це — кістяк, спорт, дисципліна. Люди, які вміють тримати удар і працювати в команді.
Все сходилося. І чим далі — тим сильніше всередині росло відчуття: це саме вони, примари, яких ми так довго шукали.
Я закрив папку, потер очі. У голові стояв голос керівництва : «Ну що там твоя наружка ? Знову пусто?»
Ні, не пусто. Цього разу — попадання.
Тепер головне — не сполохати їх. Дати «сьомому флоту» ( одна з назв служби зовнішнього спостереження ) доробити картину, зібрати контакти, звички, маршрути. Нехай сидять в машинах, п’ють свою пластикову каву. А я складу їх мозаїку в одне велике панно.
І вже тоді — вдаримо.