Його відьма

Розділ 49

Лея
Я відкрила очі.
Переді мною було море.
Я стояла босоніж на піску.
На мені була проста біла сукня.
Я озирнулася.
Місто за спиною виглядало стародавнім. Незнайомим.
Але водночас рідним.
Я зрозуміла.
Моран не повернув мене в минуле.
Він повернув мене в перше життя.
Десь далеко я почула дитячий сміх.
Я пішла на звук.
І побачила хлопчика.
Темне волосся.
Знайомі очі.
Маленький Люцій.
Він стояв біля моря.
Побачив мене.

І посміхнувся.
Я завмерла.
Він підійшов ближче.
— Ти заблукала?
Я ледве стримала сльози.
— Можливо.
— Як тебе звати?
Я хотіла сказати.
Хотіла кинутися до нього.
Але згадала слова Еліс.
Не кажи.
Я присіла перед ним.
— Лея.
Він усміхнувся.
— Красиве ім'я.
Я подивилася на нього.
— А тебе?
Він простягнув руку.
— Люцій.
Наші пальці торкнулися.
І в ту ж секунду небо почорніло.
На моїй долоні з'явилося число:
27.
А вдалині почувся голос Морана:
— Почнемо з першого життя.
Я стиснула руку маленького Люція.
І зрозуміла:
тепер мені доведеться закохати його в мене вдруге.

Татьяна Плужникова

Подобається

#1442 в Фентезі
#4640 в Любовні романи
#1129 в Любовне фентезі

У тексті є: кохання і породьба та протистояння, коханння і ненависть, кохана демана

Відредаговано: 12.08.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись