Його відьма

Розділ 28

Лея
Вранці він пам'ятав більше.
Не все.
Але достатньо.
Він стояв біля вікна, коли я прокинулася. — Ти не спиш?
— Ні.
— Щось згадалося?
Він кивнув.
— Твій голос.
Я сіла.
— Що я говорила?
Він повернувся.
— «Не закохуйся в мене».
Я засміялася.
— Я справді це казала?
— Постійно.
— І ти не послухав.
— Очевидно.
Він підійшов до мене.
Я відчула, як серце забилося швидше. — Знаєш, що найгірше?
— Що?
— Я досі не пам'ятаю всього.
Він сів поруч.
— Тобі не потрібно.
— Потрібно.
— Чому?
— Бо я хочу пам'ятати тебе.
Я подивилася на нього.
— А якщо пам'ять не повернеться?
Він взяв мою руку.
— Тоді я познайомлюся з тобою знову. Я завмерла.
Він підніс мою руку до губ.
Поцілував пальці.
— Щодня.
Я усміхнулася.
— Ти знову стаєш схожим на себе.
— А який я був?
— Нестерпний.
— Це ти вже казала.
— Бо це правда.
Він усміхнувся.
І тоді книга на столі різко закрилася.
Ми обоє повернулися.
На її обкладинці світився знак.
Другий ключ.

Я підійшла.
Сторінки самі розгорнулися.
З'явився напис:
«Він буде там, де закінчився перший світ.»
Я прочитала ще раз.
— Перший світ...
Люцій раптом зблід.
— Я знаю, де це.
— Де?
Він подивився на мене.
— Там, де я народився.
— У пеклі?
— Ні.
Він узяв мене за руку.
— У небі.
Я завмерла.
— Тоді ми йдемо в небо?
Він кивнув.
— Якщо хочемо знайти другий ключ.
Я подивилася на нього.
— А якщо ангели нас не впустять?
На його губах з'явилася знайома, небезпечна усмішка. — Тоді доведеться ввійти без дозволу.
І десь далеко пролунав дзвін.
До відкриття Воріт залишалося п'ять днів.

Татьяна Плужникова

Подобається

#1442 в Фентезі
#4640 в Любовні романи
#1129 в Любовне фентезі

У тексті є: кохання і породьба та протистояння, коханння і ненависть, кохана демана

Відредаговано: 12.08.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись