5.Воз'єднання сім'ї.

Дантелеон

-Ну ти даєш Данте.Бідна дівчинка ледь інфаркт не заробила!-з усмішкою відповів Шакс

Він завжди був таким позитивним. На початку це трохи бісило,але з часом я звик.

Але зараз було не до його жартів. Зразу після того,як дівчина втекла, я почав відчитувати брата.Я обернувся до нього і закричав:

-Моніс, ти з дуба рухнув? Навіщо ти втік? Чи ти хотів, щоб наша мати зійшла з розуму? Будеш покараний,ніяких гулянок тиждень! Ти мене зрозумів?

-Вибач братику.-Невинним голосом відповів він.-Я більше так не буду!-я побачив сльози в нього в очах.

Інколи я забуваю,що він ще нерозумне дитинча. На цей раз пробачу його.

-Добре,на цей раз я нічого не скажу батькам, але...-не встиг я договорити, як малий закричав:

-Дякую! Ти найкращий братик!

-Я знаю.-відповів я, а в самого посмішка розпливлася по обличчю.-Повертаємося!-крикнув я хлопцям і ми в ту саму секунду взлетіли догори.

Поки ми летіли, перекрикувалися з хлопцями. Але всі мої думки були забиті незнайомкою.Хто вона така? І звідки? Звідки знає такі сильні закляття? Та звідки така сміливість у молодій голівці?

Поки думав про це, ми уже долетіли до замку. Нічого не змінилося. По вулицях літали або ходили демони та демонеси. У замку працювали слуги, а мати з батьком сиділи в своїх кабінетах. Буденність.

-Люсінда,забери Моніса та помий його.-служанка в ту ж мить почала виконувати наказ.

-Ну все, хлопчики.Трохи відпочили і до роботи.-хлопці звісно протестували,але як побачили мій погляд,то зразу взялись за роботу.Ще би було по-іншому. Хто сміє протестувати насліднику демонського престолу?