Цей день нічим не відрізнявся від інших. Все було як завжди, поля, ліси та річка. Я скакала на коні впродовж довгого часу. Знову сварка з мамою. Точніше з верховною відьмою. А якщо бути ще точнішою, то це одна й та сама людина. Я звісно люблю свою мати, але вона деколи перегинає палицю. Ось як зараз. В загальному в мене хороше життя, є все що я попрошу. Але немає свободи. Хоча в моєї матері, вона була, буде і є! Ну що за несправедливість? Чому я маю сидіти в чотирьох стінах??? Я-майбутня верховна, а таке відчуття, ніби я рабиня у власному будинку!
Нарешті я потрапила в своє улюблене місце. Воно знаходиться на поляні, з величезним деревом. Але зараз там є ще дехто. І здається, це той кого я найменше хочу бачити...
Ні! Це не можуть бути вони! Ці кляті чорти не мають права до нас приходити. Це наша земля.
Стійте... Там є дитина! Потрібно драпати звідси! Але я не зможу залишити дитину саму, хоч вона і не моя. Це неправильно... Вона ж загине! Так, мені дійсно потрібно міняти свої моральні цінності. Для любої другої відьми це не було б проблемою. Але нажаль я слабо характерна.