Його Вічна Ніч.

Післямова.

Ця історія почалася з темряви —
але ніколи не була про неї.
Вона була про вибір.
Про чоловіка, якого століттями називали монстром, бо так було легше, ніж побачити в ньому біль, самотність і втому від вічності.
Про жінку, яка не шукала безсмертя — але не злякалася його ціни.
Про ніч, яка перестала бути прокляттям, коли в ній з’явилося серце.
Влад Цепеш у цій історії — не легенда й не тінь історії.
Він — символ того, що навіть у найглибшій темряві можна зберегти здатність кохати.
І що справжня сила — не в безсмерті, а в тому, кого ти пускаєш поруч із собою у вічність.
Елізабет — не просто Темна Королева.
Вона — міст між світами.
Пам’ять про людяність, яка не зникає навіть тоді, коли серце більше не б’ється.
Вона нагадує: темрява не знищує світло — вона лише перевіряє, чи справжнє воно.
Цей роман — про страх і бажання.
Про кров і ніжність.
Про те, що любов не завжди рятує…
але завжди змінює.
Якщо після останньої сторінки тобі здалося, що ніч стала трохи тихішою —
значить, ця історія виконала свою обітницю.
Бо іноді
його вічна ніч
стає
чиїмось світанком.
Дякую, що пройшла цей шлях разом із ними 🩸🖤
І пам’ятай:
у кожної темряви є серце —
питання лише в тому, хто наважиться його почути.

Tata Book lover

Подобається

#2193 в Любовні романи
#573 в Любовне фентезі
#592 в Фентезі

У тексті є: вампір і смертна дівчина, сучасний граф дракула, заборонене кохання і пристрасть

Відредаговано: 28.12.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись