10. Сонечко

Дарина

Тупо витріщаюся на телефон і не знаю, що відповісти.

«Доброго дня, Дариночко. Хотіла б у вас замовити панетоне на заквасці до Великодня. Я куштувала у куми, дуже сподобалися».

Знову і знову перечитую повідомлення. Тоді починаю писати відповідь.

«Доброго дня. На жаль я не зможу…»

Стираю відповідь й набираю Влада. В нього теж нормальна духовка і я б змогла пожити в нього кілька днів. Заодно і час би разом провели.

Довгі «тууу-тууу-тууу» монотонно гудуть мені у вухо, а Влад не піднімає слухавки. І так кілька разів поспіль.

В голові проносяться усі відомі мені матюки. Зціплюю зуби й кидаю телефон на диван.

Крокую вітальнею, заламуючи пальці. От і що мені робити? Гроші зараз потрібні дуже. Чи то на ремонт цієї духовки, чи то на покупку нової.

Знову беру телефон, заходжу у вихідні виклики. Палець зависає над іменем Влада, а потім в око впадає контакт підписаний як «Макс сусід».

Вдивляюся у ці два слова, ніби вони допоможуть мені прийняти правильне рішення. Зрештою закриваю журнал викликів і відкриваю «Телеграм». Знаходжу імʼя Макса та тицькаю на нього. Зверху показує «в мережі недавно».

Мене зʼїдають сумніви. Може це тупо знову проситися до нього? Але ж він жартував про духовку.

Згортаю месенджер і відкриваю гугл. У пошуку вводжу «оренда кондитерського цеху». Дві хвилини вивчаю й закриваю пошуковик. Ні, це теж не варіант для мене зараз.

Знову гіпнозую іконку «Телеграму», набираю побільше повітря в легені, і все ж таки пишу сусіду: «Привіт».

За кілька секунд сіре «в мережі недавно», змінюється на зелене «в мережі» і Макс щось набирає у відповідь.

Макс: О, до мене завітало сонечко. А я думав, що знову побачу тебе десь в наступному місяці.

Я: Чому сонечко і чому в наступному місяці?

Макс: Ну, у квітні в нашому регіоні з сонцем проблематично. Ти мене уникаєш, як і сонце.

Пирскаю сміхом, дивлячись на екран. Дідько, чому в мене так тепло стає в грудях від цього безглуздого порівняння?

Я: Я тебе не уникала!

— Звісно ж уникала, — бубоню під носа. — І далі б уникала, але…

Зітхаю й думаю, як би мені підступитися до мого питання.

Макс: Ага, звісно. Просто покинула мене напризволяще в моїй парубоцькій квартирі. Мені довелося доїдати тале морозиво самому.

Знову цей хлопець змушує мене усміхатися. Зіпсований настрій через духовку та Влада потроху випаровується.

Я: Не люблю тале морозиво

Я: Але взагалі, я написала не для цього. В мене серйозна проблема…

Макс: Що сталося?

Я хоч і не бачу, й тим паче не чую Макса, але в його повідомленні уловлюю серйозний тон.

Мені здається повною маячнею просити про послугу в повідомленні, але я не наважуюся подзвонити чи тим паче зайти до сусіда. Це я тільки о четвертій ночі така смілива.

Заплющую очі. Мені необхідна пауза, щоб набратися нової порції сміливості. Дихаю «по квадрату», трішки заспокоївшись, розплющую очі та пишу Максу.

Я: В мене здохла духовка. Остаточно. Хазяйка відмовляється ремонтувати, деталь чекати три тижні, а у мене на носі пристойне замовлення на панетоне. І я не можу просто взяти і відмовитися. Але і прийняти не можу, бо в мене немає духовки…

Швидко, доки не передумала відправляю цю тираду Максові. Відкладаю телефон і йду на кухню. Дивлюся на духовку, перевіряю закваски, запаси борошна. Короче, роблю все, аби не сидіти й не втикати в телефон, чекаючи відповіді від сусіда. Браслет озивається вібрацією, показуючи на екрані сповіщення від «Телеграму».

Серце стукотить шалено, долоні пітніють. Обтираю їх об штани і йду за телефоном. Тремтячими пальцями відкриваю сповіщення.

Макс: Це ти так шукаєш привід, аби зазирнути до мене на вогник ;-)?

Я: Та ні, забий. Просто я думала…

Починаю писати, а дурні сльози підкочують до очей. Дідько, я думала він погодиться. Вирішую стерти своє повідомлення, але промахуюся й натискаю відправити.

— Та щоб тебе!

Збираюся швидко видалити повідомлення, але не встигаю, як зʼявляється дві зелені галочки, а Макс щось набирає у відповідь. Закушую великий палець, дивлячись на три стрибаючих крапки.

— Що ти там так довго пишеш? — мимрю стиха.

Не встигаю відкласти телефон, як на екрані спалахує нова «бульбашка».

Макс: Це був жарт, якщо що. Можеш скористатися моєю духовкою в будь-який час :)

Видихаю полегшено, а слідом зʼявляється ще одне повідомлення.

Макс: Сподіваюся ти зрозуміла мій гумор й не образилася. Що плануєш пекти?