Ми розійшлись по-домах. Як же добре лягди і поспати. Я спала дуже міцно. Ось ранок. Я прокинулась від того, що осінні промінчики сонця лоскотали мою шкіру. Я вийшла на ґанок. Ранкове тепло огорнуло моє тіло. Я ступила босими ногами на зелену траву і роса огорнула мої стопи приємною вологою. Сонце засліплювало очі, а свіже ранкове повітря дозволяло вдихати його в легені на всі 100. Так починається кожен мій літній та осінній ранок. Пташки співають, на небі ні одної хмаринки.
- Доброго ранку. - Сказала Галя незрозуміло звідки взявшись.
- Якого доброго? Тут він завжди прекрасний. - сказала я насолоджуючись чудовим ранком.
- Давай збирайся і пошкандибали до лісу, там ще краще.
- Добре, зачекай мене тут, я швидко.
Я пішла до хати, переоділась, взяла все що потрібно, і ми пішли. Йшли ми хвилинок 15 - 20. Зайшли ми в ліс і мені в очі кинулись чорниці.
- Галю, ану поглянь! Чорниці!
- Ого! Давай, їж, бо вони набагато корисніші за городові, в них набагато більше вітамінів.
- Ти теж давай!
З'ївши чорниці, ми пішли далі. Я пішла в самі хащі. І не дарма. Там опинилось 5 Білих грибів, 15 Лисичок, і 3 Сироїжки. Я повернулась до подруги, і ми пішли дальше.
- Галю, поглянь! Гливи! - Сказала я дивлячись на ці гриби.
- Ага! Давай візьмемо! - Сказала подруга - Може візьмемо кожен по половині?
- Я не проти.
Ми зібрали гриби і пішли додому.
Відредаговано: 20.07.2022