3

Бігла я не довго. Знову прекрасний вид на осінні барви. Але тепер я тут не сама. Мене вже чекав хлопець який причарував мене лише однією своєю посмішкою.

-Як пройшов твій робочий день? – запитав він мене своєю мовою. Я стояла і дивилась на нього теплим поглядом – Я хотів тобі дещо сказати.

- Що? – Запитала я дивлячись на нього тепер здивованим поглядом

- Давай зустрічатись – я дивилась на нього величезними очима. Що це було? Мені причулось чи він запропонував мені зустрічатись? Якщо це сон, то я зараз прокинусь. – Чого застигла? Не спи, я чекаю твоєї відповіді. – Отже не сон.

- Я… Мені треба подумати. Просто все так неочікувано, тай за один день. – Сказала я трішки тремтячим голосом.

- Я тебе розумію. На роздуми дам тобі 2 дні, добре?

- Добре. А зараз Єгоре, я змушена тебе покинути, бо потрібно спішити додому. Давай зустрінемось тут через 2 дні так само о 18 годині.

- Як скажеш красуне. – сказав він взявши мою руку і ніжно поцілувавши тильну сторону лодоні. На цьому ми й розійшлись.

ЄГОР

Я пішов коли вона пішла. Секретний штаб знаходився не далеко. Я постукав у двері і почувся грубий голос полковника.

-Увійдіть.

- Полковнику, я знайшов її, і зробив усе як ви наказували. – сказав я струнко ставши навпроти людини, яку я поважав найбільше. На Стефанію мені було глибоко начхати. Вона мені ніхто, і ніким не буде. Я лише виконую накази свого начальника.

 – Молодець Єгоре. Коли ти її достатньо приручиш до себе, можеш кинути, а потім через декілька днів убити, це буде помста за те, що її мати вдарила мене цеглою коли я виконував наказ свого начальника. Я тримав цю наглу дівчину за її волосся і повільно різав її тендітну шкіру. Вона була членом нашого штабу, але вона була нахабною, дурною і впертою як всі Українкою. А Мама тої яку я просив тебе знайти, вдарила мене коли я мстив їй за те що вона народилась на цій землі, за те що вона Українка. Я хочу винищити всіх Українців, але без наказу президента, ми нічого зробити не можемо.

-Шкода. Я б їх всіх в пух і прах стер.

-Добре, тобі вже напевно пора, в тебе я думаю справи є. Тай не тільки в тебе. Вільний.

-Так сер, доброї ночі. – Сказав я виходячи з приміщення.

СТЕФАНІЯ

Я на радощах побігла до Галі розказати про те що сталось сьогодні. Я увірвалась до її будинку. Вона сиділа на кухні за столом. Вона аж підскочила від різкого звуку.

-Господи Стефаніє, що сталось? Чому ти така радісна? – запитала вона дивлячись на мене круглими очима.

- Ти навіть уявити не можеш що зі мною сьогодні трапилось. – кажу я з задишкою від того що бігла. – Я познайомилась з одним росіянином, і буквально декілька хвилин тому він запропонував мені зустрічатись! Уявляєш?!

- Що?! І що ти відповіла?!

- Я сказала що подумаю.

- Відмов подруго! Не смій приймати його пропозицію! Чуєш мене?! Це дуже погано скінчиться.

- Чому?

- Ти читала вірш Тараса Шевченка «Катерина»?

- Так, а що?

 - Москаль любить жартувати, жартуючи кине. Поїде на свою московщину, а дівчина гине.

- І буде страдати як кине, і що? Головне що хоча б хтось є.

- Як знаєш, я тебе попередила. – Сказала Галя дивлячись на мене.

- Добре, давай до завтра, в мене завтра вихідний. Давай завтра по гриби?

- Знаєш… А давай! Давно не збирала гриби, і ягоди можливо знайдемо.