2

Його слова ще довго плавали в моїй голові, поки я йшла в поле. Я навіть не йшла а бігла. Нічого собі пробіжка, я прибігла вся спотівша і захекана ледве переставляючи ноги.

- Так, і знову наша не заручена Стефанія прийшла сама остання. - Сказала Люба насміхаючись з мене. Господи як вона мене нервує. - Навіть не думай що ти зможеш знайти собі порядного чоловіка, бо ті порядні чоловіки вже давно повиходили заміж за таких як ми, якщо він у тебе є, то може ш не переживати він тебе ского покине, правда дівчатка? - на мене почали дивитись ще 8 пар очей. Для них сказані Любою слова були як якийсь жарт. Зграйка овець.

- Сказала Люба, чоловік якої неможе навіть її захистити, тільки сидить на дивані та й жере як свиня за її зарплату. А про інших я взагалі мовчу. То ніякі не лицарі на білих конях, то або коні без лицарів, або з лицарами, тільки вони під кіньми.

- Що ти сказала? Повтори, бо я не почула. - Сказала вона злобно дивлячись мені в очі. Наівна думає що я буду її боятись як якогось вовка чи ведмедя.

- О, там якраз глухих забрали, а тебе бідну, нещасну забули, можеш догнати і вибачитись за запізнення, як в школі. - сказала я з посмішкою дивлячись в її палаючі від злості очі. - Ви як хочете, а я йду працювати.

- Ти там класно її пришила, хай знає коза своє місце. - сказала мені Ксенія, якій теж не довподоби витівки тої корови. - Вона вже всіх не на жарт дратує.

- Ти уваги не звертай, вона просто на дубі наробилась, а мама неудачно повернулась, та й впала бідна, ось мозги зі сракою місцями помінялись. - сказала без емоцій. А що? Як вона дурна, то що ще про неї можна сказати?  - Ну або вампір в перший же день її народження прийшов і висмоктав всю сіру ручовину з її мізків. 

- Теж варіант - сказала Ксенія витираючи сльози сміху з очей. - Ой давно я так не сміялась. Як ти вмієш таке казати про таких людей як Люба? 

- Тут все просто. Моя мама просто була багатослівна, мала чим відповісти. А я далеко не відійшла від неї. Яблуко від яблуні далеко не падає

- Ти права. Добре давай беремся до роботи - Ксеня подивилась на мене веселим поглядом, і ми прийнялись за роботу. 4 години пройшли шидко, і 1/6 поля вже зроблена. Невстигла я й моргнути оком як залишилось 15 хвилин до зустрічі з Єгором.  - Ой, Ксеню, мені вже пора, в мене зустріч.

- Ого! А з ким? Який принц причарував тебе? - з цікавістю запитала вона - Він красивий?

- О так, він красивий. Він брюнет, і у нього карі очі. А ще він стрункий, і у нього приваблива посмішка. Якщо буде шанс, то я тебе з ним познайомлю! - Казала я відходячи від неї. Матінко, я бігла не відчаваючи землі під ногами.