Розділ 19

Мія

Тиша, спокій та відпочинок. Саме це я відчувала протягом останніх двох місяців після всіх шокових подій у моєму житті. Два місяці повного релаксу, але звісно — після того, як звикла та прийняла цю нову частину світу. Спочатку майже весь час я проводила разом із Клодом, а потім перевезла деякі необхідні речі та продовжила жити з ним. Ці дні нічим не були гірші за ті, які ми проводили разом до розкриття його секрету, а, можливо, навіть кращі. Я відчувала себе наче в казці, але водночас це ставало й певною проблемою. Мені не хотілося, щоб одного дня я з принцеси перетворилася на Попелюшку, яка займається тільки хатніми справами. І, помітивши мій настрій ще кілька тижнів тому, ми з Клодом обговорили це. Він повністю мене підтримав та заспокоїв. Ми домовилися, що я не буду просто сидіти на місці, і тому я піду вчитися, чому я зраділа, адже давно планувала, але не знала, як поєднати навчання та роботу. Відтоді не сталося нічого, що змусило б мене засумніватися у своєму виборі. Я була щаслива.

Але іноді траплялися дні, коли Клод мав йти до поселення. Звісно, я розуміла, що це його, так би мовити, робота, але все ж таки рано-вранці мені хотілося, щоб мій хлопець був зі мною, а не тишком-нишком тікав з дому, а потім так само повертався в ліжко. Сьогодні був один із таких днів. Я відчула, як його тепле тіло, що гріло мене цілу ніч, відсторонилося. Через це я почала замерзати і лише глибше закуталася в ковдру, але, розуміючи, що він зараз піде, не могла довго ховатися, хоча мені й хотілося спати.

– Знову до Брейдена? – запитала я сонним голосом, відкриваючи очі та трохи примружившись.

– Так, потрібно йти, – він підійшов до мене і поцілував, коли я схопила його за руку.

– Чому так рано? Може, я не хочу, щоб ти йшов. – Мої слова його розсмішили, про що я здогадалася з його посмішки.

– Повір, я сам не хочу йти, але потрібно. Брейден казав, що буде щось важливе.

Я вже знала майже все. Протягом останнього часу Клод потроху давав відповіді на мої питання, і так я почала більше дізнаватися про їхній світ. Інколи я навіть була в курсі їхніх справ у поселенні, якщо ця інформація не була конфіденційною. Мені навіть стало цікаво слухати ці подробиці, і я майже перестала боятися, бо все одно, коли прокидаєшся вночі від галасу вовка біля своїх вікон, це викликає страх та занепокоєння. І все одно вони так роблять, коли щось сталося й потрібна присутність Клода.

– На котру годину ти повинен прийти? – спиталася я, сподіваючись, що у нього знайдеться кілька хвилин для мене.

– Ну, – Клод потягнувся до телефону, щоб подивитися на годину. – Через хвилин двадцять я повинен бути там.

– Тоді ти зможеш ще трохи полежати зі мною? Доки я не засну. – Я трохи надула губи та подивилася на нього як маленьке кошеня, сподіваючись, що це спрацює.

Побачивши моє благання, він взяв моє обличчя в свої руки та наклонився, накриваючи мої губи легким поцілунком. Побачивши, що мій вираз не змінився, він повторив так ще кілька разів, доки я не почула його тяжкий видих, після чого він ліг поряд, шепочучи, щоб я засинала. Дихання Клода лоскотало мою шкіру, коли я намагалася знову заснути, але після нашої розмови я лише більше пробудилася.

Клод лежав, підклавши під голову руку, очі його були закриті. Я розглядала його обличчя, доки моя рука не потягнулася до його щоки. Але він швидко піймав її, і тоді його зіниці відкрилися. Янтарно-зелені очі дивилися на мене без будь-якого невдоволення, а навіть з цікавістю. Він наче чекав моїх наступних дій, а я лише сильніше посміхнулася. Він потягнув мою руку й почав цілувати мої кисті. Як я вже помітила, для нього це більш інтимно, ніж просто обійми, і він робив так доволі часто.

– Мені подобається твоя усмішка, – його хрипкий голос повів за собою табун мурах по моєму тілу. У мені пробудилося бажання, а від нього приховати це було неможливо.

Його поцілунки перейшли на зап’ястя, а погляд став трохи іншим — більш диким, сповненим бажання та пристрасті. Я вже розуміла, що буде далі, і сама відчувала себе наче завороженою його діями. Ми дивилися один одному в очі, доки він злегка не прикусив мою шкіру, а потім я миттєво опинилася на спині, коли Клод навис над мною. Його статура зупинилася на хвильку, у цей час я змогла роздивитися його тіло.

– Бляха, Міє, ти єдина моя слабкість.

А потім моя рука потягнулася до нього. Тоді він не став чекати довго і, схопивши її, почав цілувати, але по-іншому. З кожним дотиком його губи сповзали нижче — на шию, а потім дійшли й до живота. Я навіть не помітила, як мимоволі моє тіло почало вигинатися, і він скористався цим. Його рука поповзла до спини, спускаючись нижче, доки не лягла на сідниці, подолавши перешкоду у вигляді нічної сорочки. Дражнячи мене далі, Клод спустився трохи нижче, перебуваючи на тонкій межі. І я б хотіла, щоб він її перетнув, але, на жаль, у нього були інші плани.

Тільки не дивлячись на це, мої руки все одно лягли на його плечі, трохи надавлюючи на тверде тіло, даючи зрозуміти моє бажання. Але замість того, щоб виконати його, він піднявся, одразу ж знайшов мої губи й втягнув у поцілунок.

Я настільки прониклася цим, що навіть не помітила, як інша його рука попрямувала туди, де зовсім недавно були його губи. Тільки коли моє тіло різко заповнилося приємним жаром, я відсторонилася, задихаючись. Але й тут мені не дали вибору — він знову втягнув мої губи, продовживши сильніше тиснути та терти мене внизу. Я вже була готова злетіти до неба. Єдина причина, через яку цього не сталося — він. Він був моїм якорем. Тримав мене так міцно, що я нікуди не могла піти, хоча мені це лише подобалося. Я майже дійшла до кінця, але його пальці зупинилися вчасно, від чого я важко та благаючи видихнула, а Клод тільки задоволено посміхнувся.

– До біса Брейдена, він почекає, – хрипло промовив він.

Я відчувала себе наче в тумані. Було важко зосередитися, бо моє тіло вимагало тільки одного, і тоді, коли я вже була у відчаї, Клод трохи припіднявся, й через мить я відчула, як із кожною секундою в мені стає все менше місця, доки він не зупинився. Я вигнула спину, насолоджуючись моментом, й тоді він почав рухатися. У цю мить я гадала, що мені кінець, настільки сильні та приємні відчуття роздавалися по всьому тілу. Температура по всьому тілу піднялася, і я притулилася до нього якомога ближче. Відразу ж його губи знайшли мою шию, де й залишалися, інколи переходячи до ключиць, а я, бажаючи більшого, змусила його трохи нахилитися назад і таким чином опинилася зверху. На секунду я затрималася, а потім наші рухи стали повільнішими, але не менш інтенсивними.