Розділ 3

Еліна

Я розгублено дивилася прямо перед собою, не розуміючи, як реагувати на все це. Начебто незнайомець мене захистив від занадто турботливого музичного фаната, але що він сам буде робити наступної хвилини, я не знала.

Я доволі довго літала стюардесою та не була настільки наївна, щоб не розуміти, що ситуація може повернутися куди завгодно.

Але все ж своє тихе «дякую» я буркнула своєму рятівнику прямо в спину. Зараз я була повністю захована за його широкими плечима. Чоловік перемістився так, щоб непомітно відгородити мене від кароокого своїм тілом.

Мій незнайомий рятівник стояв в такій оманливо розслабленій позі, що легко можна було прийняти його за простого спостерігача, що проходив повз це місце та з цікавістю зупинився біля нас. Цілком можна було б прийняти, якби не стислі до білого кулаки...

Я заворожено розглядала його потилицю, все ще перебуваючи під впливом адреналіну, який виплеснувся в кров в сильних обіймах гарненького любителя «Місячної сонати», а потім, усвідомивши свою дурість, перевела свій погляд на стільницю та почала акуратно підтягувати до себе телефон, що випадковим чином опинився на тому кінці мого круглого столу.

Краєм ока я бачила, що любитель класичної музики піднявся, обтрусився і став в боксерську стійку.

Цього мені ще не вистачало!

Я змахнула рукою з щоки вже підсохлі сльози, підчепила мобільний, який за мить уже заштовхувала в свою маленьку сумочку, і встала зі стільця. Хочуть мірятися кількістю тестостерону? Будь ласка, але вже без мене.

Я не була ні боягузкою, ні тим більше тією, що підбивала на щось. Я просто хотіла спокою. А тут в цьому царстві чоловіків, в якому витав сильний запах назріваючої бійки, я навряд чи отримаю бажане.

Повільно зісковзнувши з високого стільця, я зробила мікроскопічний крок назад.

Атмосфера в залі загострилася ще більше. До кароокого підтяглися дружки, які сиділи за їхнім спільним столом, і стали півколом. Положення тіла незнайомця з сірими очима не змінилося.

Я зробила ще один крок назад, абсолютно не вслухаючись в тиху жорстку розмову, що велася між чоловіками.

В цей час я думала про жорстоку долю, яка в один день відібрала у мене роботу і мого коханого пілота, а натомість підкинула якогось кароокого психопата.

Але ж я летіла в Дубай з надією прогулятися по місту зі своїм Францем, рано вранці відвідати пустелю та, можливо, встигнути покататися на невеликій яхті. І ось тепер замість прогулянки у мене - назріваюча в напівпідвальному приміщенні бійка, замість пустелі - солоні сльози, яхту ж замінить чужій літак, що відвезе мене прямо додому, в Британію, що вже стала мені рідною...

- Швидко звідси. Через кухню, - стрімко повернувся до мене сіроокий незнайомець і легенько підштовхнув мене до дверей, в які періодично зникав хтось із персоналу.

Обуритися я не встигла, мене просто припечатали владним впевненим поглядом.

Вперше в житті я послухалася абсолютно чужу людину, навіть не протестуючи і не заперечуючи сказане кимось іншим.

Коротко кивнула і прошмигнула за чорні дерев'яні двері, за якими відразу ж пролунав оглушливий гуркіт.

Ураганом я пронеслася між розпечених плит і втомлених кухарів. Пролетіла повз величезні холодильники та ящики з овочами.

На бігу помітила темно-сині двері в самому кінці довгого коридору та одразу ж рвонула до них. Швидко смикнула на себе дерев'яну перешкоду та побігла вгору по крутих сходах, викладених з сірого каменю.

Тепле нічне повітря дихнуло в обличчя, ускладнюючи і без того не легке дихання.

На самому верху кам'яних сходів я зупинилася. Мені потрібно було віддихатися. А ще поправити розстібнуту тонку застібку моїх елегантних босоніжок, які я сьогодні мала необережність взути.

Зовні жодних звуків з'ясування відносин в закладі не було чутно. Вечір виглядав вкрай спокійним. Як завжди, розмірено походжали вулицями пішоходи. З вітром проїжджали повз мене шикарні спортивні машини.

Я випросталася та на секунду задумалася.

У готель біля аеропорту, в якому я сьогодні буду ночувати, я повертатися так рано не збиралася. Не хочу опинитися прямо в епіцентрі співробітників B-Airlines. Їх там зараз предостатньо. А я не хочу думати про те, що десь в одному з номерів знаходиться мій Франц, за яким «доглядає» співчутлива білочка.

Знати, що він там, але не мати можливості навіть доторкнутися - більш витонченого катування навіть придумати складно...

Повільним кроком я попрямувала подалі від цього місця.

Я абсолютно точно вирішила, як проведу цю ніч.

Зараз добреду до співаючих фонтанів, загубившись серед роззяв, що спостерігають за цим дивно-зачаровуючим видовищем. По дорозі обов'язково знайду холодну воду або, на крайній випадок, освіжаючий сік. Потім помилуюся на падаючі яскраво-прикрашені струмені та бризки.

Після цього я обов'язково спробую забратися на один з найвідоміших хмарочосів Бурдж-Халіфа. На сам шпиль я, звичайно ж, потрапити не потраплю, тому видом з висоти 828 метрів насолодитися не вийде. Що ж, зараз я згодна навіть на менше.

З першими ранковими сонячними променями я повернуся в свій готельний номер та впаду на ліжко. А до того часу, коли я прокинуся та замовлю квиток додому, мій любий Франц вже злетить. У Британії пілот опиниться раніше від мене. Час на поспішну втечу з нашої спільної квартири я йому надам.

Я прекрасно розуміла, що нічим хорошим наша з моїм колишнім хлопцем зустріч не закінчиться. Він не зможе змінити свого рішення, я ж за ним бігати не збиралася. Згадую, як він розповідав, що абсолютно ненавидить таку жіночу поведінку.

Значить, щоб повернути його у мене залишається тільки один перевірений засіб - я покажу своєму пілотові, що злітати на висоту я зможу і без нього. Якщо я хоч трохи розумію людську природу, тоді перший крок від Франца не змусить себе чекати.