"Його різдвяне диво"
Розділ 27
Анна поверталася з роботи, коли Максим наполіг, щоб водій привіз її не додому, а до заміського маєтку. Вона не розуміла, що відбувається, але серце билося швидше від передчуття.
Коли двері відчинилися, її охопило захоплення: весь будинок був прикрашений до Різдва. Висока ялинка сяяла вогниками, на каміні мерехтіли свічки, а в повітрі пахло корицею та глінтвейном.
— Максиме… — Анна прикрила вуста рукою. — Це… неймовірно.
Він стояв у темному светрі з високим горлом, тримаючи в руках коробочку з червоним бантом. Його погляд був м’яким, зовсім не таким, яким вона звикла бачити на роботі чи у вирі небезпечних подій.
— Я хотів, щоб це Різдво стало твоїм, — тихо промовив він, підходячи ближче. — Нашим.
Анна відчула, як сльози навертаються на очі. У його руках був не просто подарунок — це був символ його зусиль відкритися, навчитися дарувати тепло.
Вона розгорнула коробочку й завмерла: всередині було ніжне срібне кольє з маленькою підвіскою у формі сніжинки.
— Максиме… — голос зірвався. — Це найкраще Різдво в моєму житті.
Він нахилився й торкнувся її губ повільним, ніжним поцілунком.
— Ти моє різдвяне диво, Анно.
У кімнаті грала тиха музика, вогники мерехтіли, а їхні серця билися в унісон. Вперше за довгий час вони обоє відчули — щастя може бути таким простим і таким справжнім.
#3871 в Любовні романи
#958 в Короткий любовний роман
#622 в Сучасна проза
Відредаговано: 22.09.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
