Анна стояла перед Оленою, відчуваючи, як коліна тремтять. Але всередині щось змінилося — страх почав поступатися гніву.
— Ти думаєш, що тримаєш усі карти, — сказала вона несподівано твердим голосом. — Але ти зробила помилку.
Олена звела брови.
— І яку ж?
Анна кивнула на телефон у руках суперниці.
— Ти забула, що кожен твій крок можна відстежити. Думаєш, Максим не здогадається, що саме ти злила інформацію про наш поцілунок? Ти вже перейшла межу.
Олена засміялася.
— Він ніколи не повірить тобі більше, ніж мені.
— Повірить, — Анна зробила крок уперед. — Бо я більше не тікатиму. Я скажу йому правду. Все. І про тебе, і про цей шантаж.
Її голос дзвенів, і навіть сама Анна здивувалася власній рішучості.
Олена стискала флешку так, що побіліли пальці.
— Ти наївна дівчинка…
— Ні, — перебила її Анна, — я жінка, яка більше не дозволить тобі керувати моїм життям.
Вона розвернулася й рушила до виходу. Олена рвучко схопила її за руку, але Анна різко висмикнулася.
— Якщо ти наважишся зробити крок проти нього — я теж не мовчатиму. І цього разу тобі доведеться пояснювати не тільки перед радою директорів, а й перед поліцією, — кинула вона через плече.
Слова висіли в повітрі, мов виклик.
Коли Анна вийшла зі складу й холодний сніг вдарив у лице, вона відчула — щось у ній остаточно змінилося. Вона більше не була тією тихою асистенткою, яка боялася зайвого погляду.
Це було її рішення. Її боротьба. Її кохання.
І тепер вона знала: разом із Максимом вони зможуть перемогти навіть таку, як Олена.