Розділ 2

Анна ковтнула й випрямила спину.
— Я впевнена, що мій досвід і енергія допоможуть компанії розвиватися, — почала вона. — Але є ще одна причина. Ваша компанія має репутацію сильної, сучасної, такої, де можна навчитися найкращому. А я хочу працювати там, де відчуваю виклик.

Максим трохи підняв брову. Його пальці легенько постукали по столу.
— Виклик? — у голосі вчувалася іронія. — Ви розумієте, що робота тут — це не романтика під ялинкою? Це постійний тиск, дедлайни, очікування.

— Розумію, — не знітилася Анна. Її голос звучав тихо, але твердо. — Та я звикла працювати під тиском. Іноді навіть вірю, що саме тоді відкриваються справжні сили.

Їхні погляди зустрілися. На мить час ніби зупинився: його холодна криця натрапила на тепле світло її очей. У грудях Максима щось ледь чутно здригнулося — відчуття, яке він давно загубив серед цифр і контрактів.

Він відкинувся на спинку крісла.
— Цікава відповідь, пані Коваль, — у куточку його вуст майнула тінь усмішки. — Не кожен має сміливість сказати це мені в очі.

Анна відчула, як щоки зрадницьки налилися теплом.
— Можливо, це Різдво робить мене сміливішою, — легенько пожартувала вона.

Максим подивився на ялинку в кутку й уперше за довгий час відчув, що ця дата для нього — не лише ще один робочий день.

— Добре, — сказав він повільно. — Ви отримуєте шанс. Почнете вже завтра.

Серце Анни підскочило. Вона ледь стримала усмішку, подякувала й вийшла з кабінету, відчуваючи на собі його погляд.

А Максим залишився наодинці з думками. І хоча він ніколи не вірив у різдвяні дива, щось у ньому нашіптувало: це Різдво може змінити все.