СЕРЦЕ ПОЛУМ’Я

Ніч спалахнула золотом.

Світло розірвало хуртовину.

Темрява відлетіла назад.

Перший Дракон різко заревів.

Його величезне тіло застигло просто в повітрі.

Наче саме полум’я відмовилося його слухати.

Еліана важко дихала.

Золоте світло палало навколо неї штормом.

І вперше…

воно не обпалювало.

Воно слухалося її.

Темні дракони навколо гробниці почали завмирати один за одним.

Чорні тріщини на їхній лусці світилися.

Наче щось усередині них прокидалося.

Вархан дивився на це невірячими очима.

— Неможливо…

Перший Дракон різко вдарив крилами.

Темрява вибухнула знову.

— ТИ НЕ МОЖЕШ КЕРУВАТИ НИМ!

Його голос луною прокотився горами.

Але Еліана більше не тремтіла.

Вона повільно підняла очі на древнього дракона.

І в її погляді вперше була сила.

Справжня.

Королівська.

— Чому ні?
— Якщо полум’я теж хоче жити.

Тиша.

Перший Дракон завмер.

Наче ці слова вдарили по ньому сильніше за будь-який меч.

Райзар теж дивився на неї мов зачарований.

Темрява на його тілі стала тихішою.

Наче саме її світло стримувало її.

Каелрен обережно зробив крок ближче.

Навіть зараз його рука тремтіла від болю.

Але він усе одно стояв поруч.

Полум’я між ним та Еліаною тихо пульсувало.

Живе.

Перший Дракон повільно опустився на землю.

Гори затрусилися від його ваги.

Він дивився тільки на Еліану.

І вперше в його очах з’явилося дещо дивне.

Не лють.

Біль.

— Я створив полум’я…
— щоб дракони більше не були слабкими.

Вітер стих.

Навіть сніг перестав падати.

Еліана уважно дивилася на нього.

А Перший Дракон уперше заговорив не як чудовисько.

Як хтось дуже старий.

Дуже втомлений.

— Ми вмирали через людей.
— Через прив’язаність.
— Через любов.

Його голос ставав тихішим.

Темрява навколо гір теж слабшала.

— Я хотів забрати біль.

У грудях Еліани щось здригнулося.

Бо тепер вона розуміла.

Він не народився монстром.

Він просто…

боявся втрачати.

Райзар повільно підняв голову.

І вперше в його голосі не було ненависті.

Лише сум.

— І через це ти знищив нас.

Перший Дракон заплющив очі.

Наче втомився навіть від власної сили.

— Я хотів урятувати свій рід.

Вархан гірко засміявся.

— А перетворив його на кладовище.

Тиша стала болючою.

Темні дракони навколо гробниці більше не гарчали.

Вони слухали.

Наче теж пам’ятали.

Еліана повільно підійшла ближче.

Каелрен різко напружився.

— Еліано—

— Все добре.

Вона сама не знала, чому це сказала.

Але відчувала:
якщо зараз почнеться бій —
усі загинуть.

Перший Дракон повільно відкрив очі.

— Ти думаєш, що можеш змінити те, що існувало тисячі років?

Еліана дуже довго мовчала.

А потім тихо відповіла:

— Ні.
— Але я можу спробувати.

Полум’я навколо неї стало теплішим.

Золотим.

І щось у погляді Першого Дракона здригнулося.

Наче він давно забув, як виглядає це тепло.

Раптом темрява на тілі Райзара різко спалахнула.

Він здригнувся від болю.

Еліана миттєво обернулася.

— Райзар!

Темрява на його грудях уже дісталася серця.

Чорні тріщини палали під лускою.

Перший Дракон теж це побачив.

І його голос став важчим.

— Уже пізно.
— Він не витримає.

— НІ.

Еліана кинулася до Райзара.

Полум’я вибухнуло навколо її рук.

Золото змішалося з темрявою.

Вона поклала долоню на його груди.

І весь світ завмер.

Бо полум’я відповіло.

Не їй.

Їм обом.

Золоте світло різко пройшло крізь тріщини.

Темрява на тілі Райзара здригнулася.

Почала відступати.

Повільно.

Наче її щось виганяло.

Райзар різко задихнувся.

Його золоте око широко відкрилося.

Вархан перестав дихати.

— Вона очищає навіть серце дракона…

Перший Дракон дивився на це мов зачарований.

Невіряче.

А потім…

у його очах з’явився страх.

Справжній.

Бо він раптом зрозумів:

Еліана не просто змінила полум’я.

Вона могла зруйнувати весь цикл.

Назавжди.
 

Світ завмер.

Навіть хуртовина стихла.

Еліана стояла поруч із Райзаром, притискаючи долоню до його грудей.

Золоте полум’я проходило крізь чорні тріщини.

Повільно.

Болюче.

Але темрява справді відступала.

Райзар важко дихав.

Його тіло здригалося від жару.

Але вперше за дуже довгий час…

біль ставав слабшим.

Вархан дивився на це мов на диво.

Темні дракони навколо гробниці завмерли.

Навіть Перший Дракон не рухався.

В його золотих очах уперше був страх.

Справжній.

— Ні…

Темрява навколо нього здригнулася.

— Цього не може бути.

Еліана підняла голову.

Полум’я навколо неї стало величезним.

Чорне й золоте змішувалися, мов живе світло.

— Чому?
— Бо ти більше не можеш контролювати його?

Перший Дракон різко заревів.

Гори затрусилися.

— Я СТВОРИВ ЦЕ ПОЛУМ’Я!

— Ні.

Її голос луною прокотився між скель.

Тихий.

Але сильніший за рев.

— Ти лише зламав його.

Тиша.

І щось у погляді Першого Дракона тріснуло.

Наче він почув слова, яких боявся тисячі років.

Темрява навколо нього почала рухатися нестабільно.

Наче сама сила реагувала на сумніви.

Вархан повільно підняв голову.

— Він втрачає контроль…

Каелрен різко насупився.

— Це добре чи погано?

— Я не знаю.

І це прозвучало страшно.

Раптом Перший Дракон закричав.

Не від люті.

Від болю.

Темрява на його тілі почала тріскатися.

Наче золоте світло Еліани доходило навіть до нього.

Він різко відступив.