Серце дракона

«Він був моїм».

Слова королеви ще лунали в голові Еліани,
коли Мальгарет заревів знову.

Фортеця здригнулася так сильно,
що частина стелі обвалилася вниз.

Каміння посипалося коридором.

Селіт скрикнула.

Лоріан різко відштовхнув її вбік,
і величезний уламок розбився там,
де вона стояла секунду тому.

Сніг і чорне полум’я вирували за вікнами.

Величезне срібне око дракона не відривалося від фортеці.

Від Еліани.

Вона відчула це миттєво.

Він теж упізнав її.

Не як дівчину.

Як королеву.

Королева всередині здригнулася.

І вперше Еліана відчула не тільки її лють.

Любов.

Божевільну,
одержиму,
майже хворобливу любов.

Кайрен різко схопив її за руку.

— Нам треба йти.
Зараз.

Новий удар струсонув фортецю.

Унизу почулися крики мисливців.

Дракон Еліани ревів у відповідь Мальгарету,
наче намагався стримати його.

Але різниця в силі була жахливо очевидною.

Мальгарет був старішим.

Сильнішим.

І абсолютно божевільним.

Валкер повільно відступив на крок від вікна.

І це налякало Еліану більше за все.

Бо людина,
яка не боялася чорного полум’я,
тепер виглядала напруженою.

— Якщо печать зламається —
ми всі помремо.

Морвейн холодно відповіла:

— Я ж казала.

Лоріан різко повернувся до неї.

— Може,
замість загадкових реплік,
ти поясниш нормально,
ЩО ЦЕ ЗА ТВАРЮКА?!

Морвейн подивилася у вікно.

І в її очах з’явився старий біль.

— Мальгарет був найсильнішим із драконів королеви.

Тиша.

— Не просто драконом.
Він був її парою.

Серце Еліани пропустило удар.

Королева всередині ніби затихла.

Наче слухала.

Морвейн продовжила:

— Дракони не служать людям.
Вони обирають.

Селіт тихо прошепотіла:

— Pair bond…

Морвейн кивнула.

— Найглибший зв’язок,
який може існувати між драконом і носієм полум’я.

Еліана відчула,
як її власний дракон здригнувся через зв’язок.

І раптом зрозуміла страшне.

Те,
що відчуває вона зараз до свого дракона —
ще слабка тінь того,
що було між королевою й Мальгаретом.

— Що з ним сталося? — тихо спитала вона.

Морвейн заплющила очі.

— Коли моя сестра померла…
він збожеволів.

За вікнами знову заревіло чудовисько.

І цього разу рев був схожий на крик болю.

Королева всередині Еліани затремтіла.

«Він шукав мене».

У грудях защеміло.

Бо навіть після століть,
навіть після смерті,
цей дракон усе ще кликав свою королеву.

Лоріан важко видихнув.

— Це найтрагічніша історія,
яку я чув у житті.

Кайрен мовчав.

Його погляд був прикований до Еліани.

Наче він уже думав про інше.

Про те,
що буде,
якщо вона теж колись помре.

І що тоді станеться з її драконом.

Або з ним самим.

Новий вибух струсонув фортецю.

Частина стіни тріснула.

Срібне полум’я Мальгарета прорвалося всередину,
спалюючи камінь.

Селіт закричала:

— Він ламає захисні руни!

Валкер різко повернувся до Кайрена.

— Якщо ми не запечатаємо його зараз —
усі королівства впадуть.

— І як ти пропонуєш це зробити?!

Валкер мовчав секунду.

А потім подивився на Еліану.

Усередині все похололо.

— Спадкоємиця повинна увійти в серце фортеці.

Королева всередині закричала.

«НІ».

Морвейн різко сказала:

— Вона може не повернутися.

— Але це єдиний шанс.

Кайрен одразу став перед Еліаною.

— Я не дозволю.

Валкер холодно подивився на нього.

— Тоді ти приречеш усіх.

— Я сказав —
ні.

Напруга між ними стала майже фізичною.

Еліана дивилася на Кайрена.

І серце стискалося дедалі сильніше.

Бо він навіть зараз готовий був сперечатися зі світом заради неї.

Навіть якщо помиляється.

Лоріан раптом тихо сказав:

— А якщо вона сама захоче піти?

Тиша.

Кайрен повільно повернувся до нього.

І в його очах було стільки болю,
що Еліані стало страшно.

— Не кажи цього.

Лоріан гірко всміхнувся.

— Чому?
Бо ти вже знаєш відповідь?

Серце боляче вдарилося об ребра.

Еліана опустила очі.

Бо так.

Вона знала.

Якщо це єдиний спосіб —
вона піде.

Королева всередині прошепотіла:

«Саме так усе почалося».

Новий удар струсонув фортецю.

Стіна вибухнула.

І величезна чорна лапа Мальгарета прорвалася всередину.

Кігті розірвали камінь,
наче папір.

Селіт закричала.

Мисливці внизу почали панікувати.

Еліана відчула,
як її дракон кинувся вперед,
захищаючи фортецю.

Два дракони заревіли одночасно.

І цей звук був схожий на кінець світу.

Кайрен різко схопив Еліану.

— Ми йдемо.

Вона здивовано підняла голову.

— Куди?

— Подалі звідси.

— Кайрен—

— НІ.

Його голос зірвався вперше.

Справжній страх.

— Я не дозволю тобі пожертвувати собою.

Тиша.

Лоріан мовчки дивився на них.

І щось у його погляді остаточно ламалося.

Бо він бачив:
Еліана вже готова це зробити.

Морвейн тихо сказала:

— Саме тому моя сестра закохалася в лицаря.

Королева всередині Еліани затремтіла.

Біль.

Старий,
жахливий біль.

— Він дивився на неї так само,
— прошепотіла Морвейн.
— Наче готовий боротися навіть із долею.

Серце Еліани стислося так сильно,
що стало важко дихати.

Кайрен повільно торкнувся її щоки.

Обережно.

Ніжно.

Наче боявся,
що це останній раз.

— Не дивись на мене так,
— тихо сказала вона.

— Як?

Вона ледве дихала.

— Наче прощаєшся.

Тиша стала болючою.

Мальгарет знову вдарив у фортецю.

Підлога затріщала.