Кров під снігом

Еліана різко піднялася на ноги.

Серце шалено билося об ребра.

Ще один удар пролунав угорі.

А потім звук металу.

Бій.

— Кайрен!

Вона кинулася до сходів раніше, ніж встигла подумати.

Дракон миттєво підняв голову.

Полум’я прослизнуло між його зубами.

Селіт різко схопила Еліану за руку.

— Стій!

— Вони там!

— Це може бути пастка!

Але Еліана вже вирвалася.

Вона бігла сходами так швидко, що ледь не послизнулася на старому камені.

Темрява коридору здавалася живою.

Попереду знову пролунав звук удару.

І тихе шипіння магії.

Коли вона звернула за ріг —
світ ніби завмер.

Кайрен стояв посеред коридору з мечем у руках.

Кров текла по його щоці.

Навколо нього палало синє полум’я.

А навпроти…

Жінка.

Та сама.

Із золотими очима.

Тільки тепер вона не виглядала примарою.

Вона була справжньою.

Довге чорне волосся спадало на темний плащ. Срібні руни світилися на блідих руках.

Лоріан стояв біля стіни, важко дихаючи.

На його шиї виднівся слід від магії —
темний, ніби опік.

Еліана завмерла.

Жінка повільно повернула голову до неї.

І всміхнулася.

— Нарешті.

Кайрен миттєво став між ними.

— Не наближайся до неї.

Незнайомка ледь схилила голову.

— Ти завжди був таким самим.

Холод пробіг спиною.

Кайрен напружився ще сильніше.

— Хто ти?

Жінка дивилася тільки на Еліану.

— Моє ім’я Морвейн.

Тиша.

Селіт, яка щойно піднялася сходами, різко зблідла.

— Неможливо…

Лоріан повільно витер кров із губ.

— О, ні. Судячи з реакції феї — це дуже погано.

Селіт дивилася на жінку майже з жахом.

— Ти мала померти під час війни драконів.

Морвейн тихо засміялася.

— Я й померла.

Еліана відчула, як магія всередині неї здригнулася.

Королева.

Її голос став неспокійним.

«Небезпечна».

І вперше в цьому голосі Еліана почула страх.

Справжній страх.

Морвейн повільно підійшла ближче.

Кайрен одразу підняв меч.

Синє полум’я спалахнуло сильніше.

— Ще крок —
і я тебе вб’ю.

Морвейн навіть не подивилася на нього.

— Ні.
Ти не зможеш.

Лоріан тихо пробурмотів:

— Ненавиджу людей, які говорять такі речі.

А потім раптом кинув кинджал.

Лезо блиснуло в темряві.

І пройшло крізь Морвейн.

Наче крізь дим.

Лоріан завмер.

— О, це ще гірше.

Морвейн повільно повернула голову до нього.

— Син королівської крові.

Її голос став тихішим.

— Твоя сім’я теж любила гратися з темною магією.

Лоріан насупився.

— Що це має означати?

— Що твій рід брехав вам століттями.

Тиша.

Кайрен холодно сказав:

— Не слухай її.

Морвейн нарешті подивилася прямо на нього.

І в її золотих очах промайнуло щось дивне.

Майже жалість.

— Ти навіть не уявляєш, наскільки схожий на нього.

Усередині Еліани все похололо.

Знову.

Той самий лицар.

Той самий цикл.

Кайрен стиснув меч сильніше.

— Припини говорити загадками.

Морвейн тихо всміхнулася.

— Добре.

Вона подивилася на Еліану.

— Хочеш знати правду про королеву драконів?

Серце різко вдарилося об ребра.

«Не слухай».

Голос королеви майже зірвався на крик.

Еліана завмерла.

Морвейн помітила це.

І її усмішка стала ширшою.

— О…
вона ще говорить із тобою.

Кайрен миттєво подивився на Еліану.

— Про що вона?

— Частина душі королеви живе всередині спадкоємиці, — спокійно сказала Морвейн. — Хіба ви ще не зрозуміли?

Тиша вдарила важче за будь-який крик.

Навіть Лоріан перестав жартувати.

Селіт тихо прошепотіла:

— Це правда…

Еліана відчула, як холод проходить крізь усе тіло.

Вона знала це.

Глибоко всередині знала.

Але почути вголос було страшніше.

Морвейн повільно підійшла ще ближче.

— І чим сильнішою ти стаєш…
тим більше її буде в тобі.

Чорне полум’я здригнулося під шкірою Еліани.

Кайрен миттєво помітив.

І зробив крок ближче до неї.

Інстинктивно.

Наче самою присутністю намагався втримати її тут.

Морвейн спостерігала за цим дуже уважно.

— Цікаво.

Лоріан холодно спитав:

— Що саме?

— Вона вже прив’язалася до нього.

Тиша стала задушливою.

Еліана різко відчула погляд Лоріана на собі.

Болісний.

Важкий.

Морвейн тихо продовжила:

— Саме так усе почалося й у королеви.

Кайрен різко сказав:

— Замовкни.

І вперше в його голосі прозвучала майже лють.

Морвейн подивилася на нього.

І раптом усміхнулася сумно.

— Ти правда думаєш, що зможеш урятувати її?

Еліана побачила, як Кайрен завмер лише на секунду.

Але цього вистачило.

Бо частина його теж боялася,
що відповідь —
ні.

Морвейн повільно перевела погляд на Еліану.

— Королева не стала чудовиськом через магію.

Тиша.

— Вона стала чудовиськом після зради.

Коридор ніби похолов ще сильніше.

Еліана затримала подих.

Морвейн дивилася прямо їй в очі.

— І якщо ти не хочеш повторити її долю…
ніколи не дозволяй собі любити занадто сильно.

Слова Морвейн зависли в повітрі важче за лід.

Ніхто не рухався.

Навіть вітер за стінами фортеці ніби стих.

Еліана дивилася на жінку й відчувала дивний холод усередині.

«Бреше».

Голос королеви лунав різко.

Нервово.

«Не вір їй».

І саме це налякало ще сильніше.

Бо вперше королева звучала так,
ніби справді боялася.

Кайрен повільно став трохи ближче до Еліани.

Ледь помітно.

Але вона відчула.

Його присутність.

Його тепло.

Його бажання захистити її навіть зараз.

Морвейн теж це помітила.

І її усмішка стала сумнішою.