Розділ 28 Весілля принцеси

Король хотів зіграти весілля восени. Устин — завтра. Королева вимагала хоча б місяць на підготовку свята. Касія плакала  і погрожувала втекти з дому, якщо їх з Устином не одружать найближчим часом.

Зійшлися на терміні в десять днів. Устин пообіцяв нареченій сукню. Касія всі десять днів ходила така щаслива, що навіть король Рональд перестав хмуритися і підозрювати нареченого в поганих замислах. Якби там не було, а зілля правди маг погодився випити добровільно. Те, що зілля діє, король перевірив на собі, і, як результат, здав дружині навіть заначку заморського вина у своєму кабінеті. Добре, що додумався перевіряти у сімейному колі.

Коли Устин запропонував Касії розколоти горішок ліщини, та була здивована, але все ж послухалася. З горішка випала розкішна ніжно-кремова сукня, щедро розшита перлами і золотим шовком.

— Це ж чарівна сукня, правда? — Касія не стримувала свій захват.

— Моя дружина варта найкращого. Радий, що тобі сподобалось, — відповів Устин. — Не буду заважати. Відпочивай. Завтра складний день.

— Завтра весілля.

— Так.

— Це ж чудово.

— Звісно.

Настав довгожданий день. Устин з вікна своєї кімнати з жахом дивився на натовп, який збирався на святкування весілля доньки короля Рональда. Гриміла музика. Може, порвати їм струни? Не допоможе.

Весільний обряд мав здійснювати королівський маг, але він помер, тож тимчасово всі його обов’язки перейшли до ученика. Молодий маг нервував — починати кар’єру з королівського весілля надто відповідально. Якщо щось піде не так, то  можуть і голову зняти.

Устин, вбраний ще більш розкішно, ніж до цього, чекав наречену коло вівтаря. Обручки вже лежали на сірому камені, готові скріпити собою союз.

Ще трохи. Потрібно перетерпіти обряд і застілля. Молодим можна покинути свято достроково. Король з королевою знають, що завтра їхня дочка їде з чоловіком до його маєтку. Адресу довелося вигадати. Так багато, як в ці десять днів, Устин ще ніколи в житті не брехав.

Нарешті музиканти заграли весільну  мелодію. З неба посипалися пелюстки квітів. Гарно, але цей солодкуватий запах викликав нудоту. Швидше б усе закінчилося.

Гості розступилися, утворюючи живий коридор, який тут же засипало квітами.

Касія в чарівній сукні і під білим покривалом нареченої виглядала надзвичайно гарно. Вона йшла живим коридором під дощем із пелюсток, повільно, гордо, із розумінням того, що сьогодні усе для неї.

Устин чекав.

Нарешті наречена стала поряд. Королівський маг почав свою промову про шлюб. Так, традиції в королівствах різняться, але спільним залишається звернення до магії, як начала всіх начал.

— Нехай місяць і сонце засвідчать цей союз, — виголосив маг. — Скріпіть свій намір обручками.

Устин вдягнув перстень принцесі. Почекав, доки вона тремтячими від хвилювання пальцями вдягне кільце йому.

— Скріпіть союз поцілунком.

Устин підняв прозоре, як сніжинки на віях феї, покривало і ледве торкнувся губ принцеси своїми. От і все. Справу зроблено.

— Союз скріплено, магія свідок! — виголосив королівський маг.

В небо злетіли зграї голубів. Небо розквітло від ілюзорного кольорового вогню. Гарно. Тільки світло надто по очам б’є.

Святкування до самого вечора злилося для Устина в один яскравий і голосний потік, від якого неможливо ні втекти, ні заховатися. Кілька разів кігті ледве не вилізли назовні: так хотілось полоснути декількох особливо настирних гостей. Щастя, що навесні дні не такі вже й довгі. Коли сонце почало хилитися за обрій, молодих урочисто провели до весільних покоїв і залишили одних.

Різко зачинивши двері, Устин  з нерозумінням глянув на покоївок, що чекали на принцесу із мереживною нічною сорочкою в руках.

— Геть!

— Але…

— Геть! — терпіти чужу присутність він більше не міг. Перелякані служниці кинули білизну і втекли.

 Ледве за ними зачинилися двері, Устин шумно видихнув і вийшов на балкон. Вечір. Сад. Святкову музику чути вдвічі слабше, ніж в бальному залі.

— Втомився? — Касія підійшла і стала поряд. — Я теж. Допоможеш мені з сукнею? Ти вигнав Ганну з Лізою, а я сама із цими ґудзиками на спині не впораюсь.

— В замку перевдягнешся.

— В замку? — Касія збентежено глянула на нього.

— Спи, — Устин торкнувся пучкою її лоба. Принцеса тут же осіла, поринувши в магічний сон.

Устин тихенько свиснув, і вже через кілька хвилин під балконом стояв Вогник. Злетіти на спину коня, перекинути через сідло сплячу дівчину і зникнути в нічних тінях не зайняло багато часу.