Розділ 26. Поєдинок

Подивитися на двобій магів зібралося багато охочих. Полігон для тренувань огородили захисним куполом, щоб випадкове заклинання не покалічило глядачів. Для королівської сім’ї спорудили зручну трибуну.

Устин сковирнув носком піщаний ґрунт — непогано. Падати буде відносно м’яко. Мареку.

Принц вийшов з виглядом переможця. В руках він тримав посох, на якому було закріплено не менше дюжини заклинань, готових до активації. Віверни з ним не було: король заборонив використання фамільярів під час бою. Якщо Рональд сподівався, що це зробить бій менш жорстоким, то він помилявся.

Удар в гонг позначив початок поєдинку. Марек ударив раніше, ніж відзвучав сигнал. Устин ледве встиг виставити захист. Ударити вдруге принц уже не зміг. Він був швидкий, але не швидший за того старого, що намагався викрасти Рогнеду.

Устин залишив свій жезл висіти на поясі. Легким порухом пальців він послав в Марека те заклинання, яке за допомогою Крокуса вчив половину ночі, і обірвав зв’язок Марека з фамільяром. Будь їхній зв’язок двостороннім, віверна могла б вчинити спротив і врятувати свого мага, але поневолений зооморф не став допомагати тому, хто його скував.

Позбавлений додаткового джерела енергії, Марек завмер від несподіванки. Цієї короткої миті Устину вистачило, щоб знерухомити його. Заклинання паралічу ніколи підводить.

Марек упав, безсило дивлячись на свого переможця.

Глядачі ахнули — на такий швидкий результат ніхто не розраховував, та й, якщо чесно, більшість щиро вважали, що переможе принц, а не нікому невідомий маг. Тож зараз всі розгублено сиділи, не знаючи, як реагувати.

Устин дістав мотузку і почав зв’язувати Марека. На полігон приземлилася віверна.

— Ти мені винен, — сказав Устин, не дивлячись на зооморфа.

— Розплачусь. Віддай мені мага.

— Ти сплатиш мені борг сьогодні. Я хочу, щоб ти відніс свого колишнього господаря додому. Цілим і неушкодженим.

— Ні!

— Так, — Устин подивився у вічі віверні. Зооморф кліпнув і схилив голову, визнаючи його силу і право.

— Віднесу, магія свідок. Але на цьому мій борг буде вичерпано.

— Повністю, — Устин зв’язав мага, потім дістав ніж, пляшечку і націдив трохи блакитної крові. Пригодиться.

Він закинув Марека на спину зооморфу, закріпив додатковою мотузкою, і ляснув віверну по нозі.

Зооморф полетів геть. Устин підвівся і відвісив королівському сімейству складний уклін, так, як учила Селеста.

Принцеса дивилася на нього із захопленням. Королева — прихильно. Король — хмурився. Що ж, в крайньому випадку Касію можна буде викрасти.

Перед балом Устин зайшов в гості до Любомира.

— Ваша високосте, дозволите зайти?

— Не чекав вас, — принц кивнув, пропускаючи Устина до кімнати. — Визнаю, на полігоні ви вразили усіх.

— Мій кінь хвилювався за віверну. Довелося її звільнити, доки Вогник не наробив клопоту.

Устин оглядівся. На столі стояв вазон з трояндами, а на столі — клітка із золотою пташкою.

— Мені повернули подарунки, разом з відмовою, — Любомир помітив його погляд. — Не прийшлись принцесі до смаку.

— Ви ж знаєте, що тримаєте у клітці зооморфа? Його чарами змушують жити саме в такому вигляді. У нього немає сил навіть щоб говорити. Під час повного місяця він стає сильніший, і тоді плаче, а ви звете ці сльози співом. Милосердніше було б його убити і зробити кілька амулетів.

— Я купив його у одного із магів мого королівства.

— Власне, я прийшов спитати про троянди, — врешті, про пташку Вогник не знав. Люди утримують в рабстві монстрів, а монстри — людей. — Що ви хочете за кущ?

— Троянди не продаються.

— Ці квіти схожі на ті, що на гербі Кривавої Княгині. Я хотів би зробити їй подарунок. Назвіть, що ви хочете.

— Це спадок моїх предків. Реліквія роду. Таким не торгують. Їх дарують на весілля… але не завжди приймають.

В голосі принца пролунала неприкрита гіркота.

— Якщо вам буде щось потрібно в Пралісі, можете знайти мене в Старому Замку. Візьміть з собою троянди, домовимось.

Устин розвернувся до дверей.

— І ви так просто підете?

Устин з нерозумінням поглянув на Любомира.

— Не станете мене палити чи інакше мститися? — здається, принц не очікував спокійної реакції.

— В Пралісі швидко вчишся приймати відмови.

— Дозвольте запитати, навіщо вам принцеса?

— Вона буде жити зі мною в замку. Я не планую її вбивати чи якось шкодити, якщо ви про це.

— Їй може нашкодити Кривава Княгиня, якій ви служите.

— Княгиня… Я посадив її на ланцюг.

Устин вийшов і зачинив за собою двері.

На ланцюг… Слабо вірилось, але це не його турбота. Любомир подивився на пташку в клітці. Пташка подивилась на нього. Принц відімкнув дверцята, дістав пташку і розкрив долоню. Цього досить чи потрібне втручання мага? Пташка слабо ворухнулася. Клюнула його в палець, злизала крапельки крові, пискнула і перетворилася на звичайного горобця. Горобець випив ще краплю крові, після чого пурхнув і вилетів у вікно.