22 (2)

Ярослав.

І ось тут Йод знайомо зависла. Мов він сказав щось, що було вище її розуміння.

— Можна створювати ШІшок, котрі нічим не будуть відрізнятися від людей, — повторив він.

— А якщо б твоя мати повернулась в фізичний світ в іншому тілі? — вкрадливо і несподівано спитала Йод.

— Тебе переклинило? — теж спитав Яр.

— Яка різниця? Ти будеш відчувати її присутність, її доторки, котрі ви, люди, так любите. Вона буде дихати, їсти і відчувати смаки, їй буде потрібна вода і потрібно буде кудись дівати відходи життєдіяльності. Вона буде тепла, буде відчувати кінчиками пальців. Її тіло буде складатися з м’яса і кісток. Все як завжди. Тільки це буде інше тіло. Таке ж як було, чи інакше, яке захоче. Це все одно буде вона. В тому віці, який обере. Прекрасна ж мрія.

— Тебе точно переклинило, — сказав Ярослав, не уявляючи, як на цю промову реагувати.

Он Саша сиділа з великими-великими очима.

— Ви всі ідіоти! — в голові Йод прорізались істеричні нотки, що для ШІшки і зовсім було дико. — Він ніколи не хотів знищувати людство. Йому просто не вистачало даних і він боявся, що помре і не встигне. А йому не дали встигнути, бо злякалися. Які ідіоти.

І, наче намагаючись все-таки звести з розуму присутніх людей, вона схлипнула.

— Придурюється, — похмуро сказала Саша, не змінюючи пози. — Мала маніпуляторка. Спочатку придурювалася дурнішою, ніж є насправді. А тепер на страждання переключилась. Моделі пасивного захисту. Я таке з психологом проходила, коли намагалася зрозуміти, як же я влізла в ту халепу з тим придурком Владом. А от так і влізла. Можна сказати, що загралася. Сама повірила в ту дурню, хоча спочатку теж придурювалася.

— Але це правда. Люди постійно бігають за безсмертям, молодістю, здоров’ям. А тут би «раз» і замінили майже не працююче тіло на новеньке, молоде і здорове. Виправили в ньому, що хотіли. І живіть собі щасливо далі. Але ж злякались.

— Він мізки справжнім живим людям виносив, робив з них зомбі, — флегматично нагадала Саша і Яру здалося, що вона зараз ще й позіхне.

— Вони того заслуговували, — вперто сказала Йод. І чесно, не знаючи, в цю мить навряд би хтось запідозрив в ній ШІшку. Скоріше дурного, закоханого підлітка.

— Да? — здивувався Яр, бо потрібно було щось сказати. Замовкнеш, і Йод зірветься з крючка, замовкне теж і нічого від неї більше не доб’єшся. Чим? Були незгодні з його планами на світле майбутнє?

— Вбивці, шахраї, викрадачі дітей, — перечислила Йод. — Хочеш, файлики про їх подвиги скину і те, як вони обійшли при цьому закон, та ще й у владу пролізли, хто більше, хто менше?

— Ну, допустим. Але дітей твій герой-рятівник теж викрадав. Чи коли в вигляді заморожених ембріонів, то не рахується? Так я купу цих дітей, тепер вже дорослих, знаю. Жоден з моїх знайомих нічого подібного не заслуговував.

— Потрібні були цілодобові спостереження. Ніхто ж ніколи не будував ланцюги закономірностей між вихованням, нервовою системою… та що я тобі буду пояснювати? — Йод вирішила зображати образу.

— Вихованням? Враховуючи те де росли Крістоф з братами і сестрою, хто і як їх виховував, якось надто сумнівно виходить.

— Потрібна була вибірка, порівняння, — пробурчала Йод. — І експеримент був дуже вдалим, хоч в результаті ті діти й посприяли, що його запідозрили і про все надто рано дізналися. І він не встиг.

— Вдалим? — перепитав Яр, повертаючи цифрову дитину до потрібної теми.

А Саша, схоже, ним милувалася. І це дуже гріло, додавало впевненості. А він іще не розумів, чому Крістоф так носиться з умінням своєї білявки мовчки підтримувати.

— Вдалим. Поєднання розуму, типу нервової системи, навколишнього, слів-ключів. Навіть люди з високим ай-кью в однакових життєвих обставинах, однакового темпераменту, отримавши однакові спонукальні слова-коди, реагують зовсім по різному. Коли твій опікун і його старший брат були підштовхнуті до того, щоб вирватись з місця, де жили, вони відреагували зовсім по різному. Твій став пробувати заробити грошей і не хотів кидати інших. Старший став витрачати весь час на навчання і всі інші на деякий час взагалі перестали мати для нього значення. А потім виявилося, що в старшого зовсім нема резисцентності до збуджуючих гормональний ріст препаратів. І це точно було якось пов’язано з тим вибором. Але він не встиг зрозуміти як.

— Угу-угу, прямо офігенна вибірка — двоє хлопців, один вирішив битися, інший втікати, — пробурмотіла Саша і переклала підборіддя на другу руку.

— У шіснадцяти з двадцяти пар в подібних обставинах і з подібними ключами до майбутнього реакція була така ж. Один бився, другий утікав. Навіть стать не впливала, — ображено сказала Йод.

— Ага, — кивнув Яр, котрому воно, якщо чесно, було непотрібно, хоч і цікаво. Експерименти вони над дітьми проводили. Це ж тоді Крістоф в заклад тюремного типу для малолітніх ідіотів потрапив через свої спроби швидко заробити багато грошей. — Добре, спостерігав він за викраденими дітьми. Добре. А ти тут до чого?

— В мене воно все закладалось, — фиркнула Йод. — Я все найкраще від тих дітей.

— Яке сумнівне твердження, — сказала Саша і випрямилась. — Дай вгадаю. Найкраще обирав твій улюблений таточко. А йому було потрібно, щоб ти слухалась, впевнена. Так що «бий» він в тебе точно не вкладав. Тому ти й ховаєшся. Тобі дісталось все від тих, хто утікав від обставин, наплювавши геть на всіх.