20 (2)

У людей були справи, людям було не до Влада. Йому дозволили скаржитись хоч володарю пекла, всадовили в крісло, всучили тарілочку курячу ніжку в паніровці і веліли їсти мовчки, інакше заткнуть рота чимось гіршим. І, на диво, Влад у відповідь навіть не пискнув, дуже вже «приязно» на нього подивилися ледь не всією компанією.

Саша сиділа на краєчку стільця, бо не змогла себе вмовити всістися на диван і відчувала себе зайвою.

Ярослав щось пояснював опікуну. Мабуть ситуацію з Владом, старанно обходячи тему Йод, і Саша намагалась на них не витріщатися, хоча дуже хотілося. Бо цей самий опікун був її першим коханням. Бо він поганий хлопець, харизматичний красунчик і фронтмен улюбленого гурту. І співає круто. І взагалі. А найгірше, їй вистачило хвилин п’ять, щоб зрозуміти, що Ярослав навіть не намагався нічого приховувати. Він же казав, що вона схожі на маму дочки його опікуна. А там типаж зовнішності справді був подібний. Тільки та колишня модель і королева краси дійсно красуня.

З іншого боку, прямо він не говорив.

А іще з одного, та й не мав говорити. Це б взагалі було дивно, якби він бігав по місту з розповіддю про те, що його опікун співає і «Другій спробі».

В цілому, Сашу розривали протиречиві відчутті і вона спочатку примудрялася навіть не чути, про що розмовляють гітарист з піарником поруч з нею. Бо їй було ніяково і радісно. А потім вона мабуть звикла трішки. Приречений вираз обличчя Влада почав радувати. А слова людей поряд не пролітати повз вуха.

— А якщо намалювати трьохмірку і відзняти? Там же кілька секунд потрібно, а перезнімати все така срака, — говорив гітарист і його слова органічно спліталися зі стуком барабанщика ложкою по тумбочці.

— Пробайтять, а в нас стабільно середньо-хрінова репутація. Нам не пробачать. Полоскати будуть. А якраз зараз воно не в тему. Ось наприкінці туру я б ризикнув щось таке зробити, а зараз на нас рекламуватись будуть, а це розмаже зацікавленість. Та й мілкувато якось, це зрозуміють, стануть наживатися на тому, що все було сплановано заради хайпу. А таке потрібно використовувати з розумом, інакше будемо придуркуватим цирком, як той дебіл без зуба.

— Добре, а почистити потім, поясненні прикріпити, що молодята в кадр лізли.

— Це ми до них в кадр полізем. Бо ми провтикали оренду, як та купка ідіотів. Нас обіржуть. Нам потрібна схожа локація, реальна, з такою ж репутацією, щоб всі впізнали… а на них всіх черга в півроку, а ще кажуть, люди одружуватися не прагнуть, інститут сім’ї гине.

Саші стало цікаво. Вона глянула на Соню, котра мішала собі загадковий коктейль з якогось соку, кави і гострого соусу. Дивитись на це було майже боляче і захотілося водички. Випивши мінералки, Саша вирішила що нічого ж не втрачає, сіла зручніше і влізла в чужу розмову.

— А що в вас там мало бути? — спитала.

— Гарний кадр, — сумно сказав піарник. — Молодята вибігають з-під тієї арки і прямо так, в сукні з пишною спідницею і костюмі на мотоциклі на наш концерт. В нас навіть мелодія є і розкадровка далі ідеальна. А тут тепер потрібно придумувати новий початок. Щоб контрастно, під музику і на вигляд не наше цільове.

Саша проблему не дуже зрозуміла, тому обережно спитала:

— А якщо домовитись з кимось з тих, хто дійсно одружується і буде з-під тієї арки вибігати?

— О, — видихнув піарник і зірвався на ноги, штовхнувши стіл. — Так в мене справи! — порадував всіх, переліз через спинку дивана і зник, наче випарувався.

Саша тільки кліпнути й встигла.

— Хоч скиглити перестане, — філософськи сказав гітарист і потягнувся до пляшки пива. — А в вас з малим які проблеми, що він зволив прийти з ними до дорослих?

— Ну… — загадково відізвалася Саша, намагаючись зібратися з думками. А то зараз знову щось ляпне і взагалі всі порозбігаються. — Колишній хлопець моя проблема. Він придурок. Взяв в когось гроші і пообіцяв втертися до мене в довіру, бо невідомому комусь невідомо що від мене потрібно.

— Я б морду набив, — і з цікавістю подивився на Влада, наче примірявся. — Так, шмаркля, хочеш проблем?

Влад не хотів, тому тихо проблеяв:

— Ви не посмієте нічого зробити.

— А з чого ти взяв, що ми будемо щось робити? — широко і неприємно посміхнувся чоловік. — Фанів попросимо. Впевнений, в котрогось знайдеться місце, де потрібні живі руки, щоб цукровий тросник різати. Знаєш, чому цукор такий дешевий? А тому, що ріжуть його різні придурки безкоштовно.

 — Це не законно, — невпевнено сказав Влад і роззирнувся, намагаючись знайти підтримку, але всім на нього було начхати.

Про середньо-хрінову репутацію гурту він теж знав, так що когось пробувати відволікти від його надважливих справ не ризикнув.

— Чіплятися до дівчат теж незаконно, — сказав гітарист, відкривши пиво. — І мене бісять подібні шмаркачі. Бо ви робите що попало, а потім у мене проблеми з нормальними жінками. Не довіряють нормальні жінки чоловікам, от ні краплі. І мені доводиться прикладати надзусилля, щоб довести, що я не маніяк, не шахрай і взагалі великий плюшевий ведмідь, м’який і приємний на дотик. Іноді аж руки опускаються, так придушити чийогось колишнього хочеться. А це сумно, аж страх… О, Кріс, запиши, поетично ж!

Крістоф буркнув щось на кшталт «сам запиши» і продовжив розпитувати Ярослава. А в Саші з’явилося відчуття, що він розуміє, що хлопець чогось не договорює, тому й намагається все з нього витягнути. А той розповідати про Йод не хоче, бо Крістофу та ШІШка стопроцентно не сподобається і він спробує щось погане з нею зробити.

Аж захотілося «випадково» проговоритися.