розділ 16

Чого це я проблема?

— Що ти там розрахував? Який психотип? — тоном, котрий не віщував нічого доброго питала низенька і худенька коротко стрижена білявка  високого і явно міцного чоловіка. Таким тоном питала, що він інстинктивно намагався стати меншим. Злитися зі столом, за котрим сидів зігнувшись. А може взагалі провалитися крізь підлогу і втекти перш, наж вона спуститься на той поверх.

— По всіх поданих профілях, що я знайшов, виходило, що дівчина дуже соромиться… — спробував пояснити нещасний, інстинктивно хапаючись за те місце на передпліччі, де під шкірою ховався «спасик2». Звісно, він не збирався нікого кликати на допомогогу. Та його ж засміють. Але воно якось заспокоювало — По всіх викладках…

— Ти в жінках розбираєшся, як свиня в діамантах! — припечатала жінка. — І якщо поліція тепер хоча б подивиться в наш бік, то я навіть не знаю.

— А що я міг ще зробити? Треба ж було якось змусити її з нами спілкуватись. Ти сама сказала, що потрібно швидко! Поки ніхто більше не зацікавився!

— Красунчика б їй якогось підіслали! — фиркнула жінка і підійшла до вікна.

Пейзаж за ним був нерадісний. Стіна будинку в якомусь метрі, на ній патьоки іржі і голубиний послід.

— Та біля неї і так той красунчик крутиться, — нагадав чоловік.

— Дорсі, не зли мене. Дорослого і розумного, на тлі котрого той шмаркач просто зникне треба було підсилати! Невже не зрозуміло?! Ідіоти! А тепер воно буде надто підозріло! Якщо нас хтось випередить і знайде…

— Стільки років не знаходили і навіть не цікавилися навіть, — спробував її втішити чоловік.

Даремно, як виявилося. Бо зла мегера миттєво перекваліфікувалася в іще злушу зміюку і стала вбивати поглядом.

— Якщо тобі здається, що не цікавилися, це не означає, що так і є, — прошипіла вона. — А ця дівчинка — реальний шанс! Навіщось ж він тих дітей викрадав і спостерігав цілодобово. Впевнена, накопичував дані і вбудовував їх в роботу. А тут раптом одна з них поступає в потрібну вищу школу, це ж така вдача, а ти мені все псуєш!

— Так вона дочка такої дитини, а не сама дитина!

— Повір мені, ти з ним просто не спілкувався вживу, — несподівано заспокоїлась вона і стала шукати і сумочці жувальну гумку, лимонно-м’ятну. Вона їй думати допомагала. — Він міг закласти в тих дітей щось таке, що в них жодного шансу не було не передати те своїм дітям. Непомітно для всіх. Вони його. І всі їх потомки його. І добре, якщо не всі сусіди тих сімей. А ти мені тут… та що з вас ідіотів взяти. Тільки все псуєте.

Вона махнула рукою з затиснутою в кулаку жуйкою. Зітхнула.

А Дорсі нарешті розпрямився. Буря пролетіла над його головою. Принаймні відчуття були саме такі. І чого ця ненормальна до тієї дівчини причепилась? З чого повірила, шо в тій школі дійсно щось є? Дорсі був впевнений, що якщо й було, давно все знайшли і знищили. Просто громадянам не стали про те розповідати. Бо ще б боялися віддавати дітей в ту елітну школу.

— Так… бовдур, продовжуйте спостереження. А я спробую дізнатися, що то за хлопчина поряд з нею крутиться. Це ж точно він її підбив в поліцію піти. А ви, бовдури, замість того, щоб тихо зникнути і нехай діти доводять, що ви взагалі були, взяли, помаячили біля відділку і змусили дівчину скаргу написати. От як можна бути таким тупим?

Дорсі смикнув плечима. На це питання відповіді він точно не знав. На щастя, в той день вони честь підійти до дівчини розіграли на пальцях. І йому, як потім виявилося, дуже пощастило.

— Що ми хоч шукаємо? — спитав тихо-тихо.

Але мегера його почула. Поправила зачіску. Заглянула в вирощене на долоні дзеркальце. І тільки потім відповіла.

— Знання шукаємо. Він же був не просто якимось ненормальним. Він був справжнім генієм. І, впевнена, багато його винаходів так і не вийшли в люди. Винаходів, розробок, статей. А там точно щось є. В нього там навіть дослідна група колись була. Маленька. І до студентів він мав доступ. І до лабораторії навіть. А іще один тип клявся, що він намагався виростити цифрову дитину. Вважав, що це буде майбутнє людства. І що тільки так ми врешті долетимо до зірок. В вигляді інформації. А там вже створимо собі тіла з того, що під руку трапиться.

Дорсі зітхнув. На його погляд, це була маячня. Але Мегера в неї вірила і тут простіше робити, що вона хоче, ніж намагатися щось довести.