розділ 10

Хочеш чаю?

Потрібно було все-таки втікати, а краще взагалі не підходити до цього будинку. Та навіть на цю вулицю не приїжджати.

Що робити зі знайденим блондинчиком, враховуючи дівчаток, Саша вирішити не встигла. Спочатку ляпнула про офлайнову завісу і вислухала про те, що кожен має право на приватність і може вони там в трусах по коридору ходять. Чи взагалі без трусів.

Хто «вони», Ярослав чомусь не уточнив. А дівчатка дружно і досить противно похихикали. Потім та, що старша і білявка посміхнулася, зробила безхитрісне обличчя, трішки покліпала своїми янгольськими блакитними очима і тоном, за котрий на конкурсі краси точно б дали корону «міс наївність» спитала:

— Хочеш чаю?

Відповісти Саша не встигла. Та вона навіть задуматись над тим, чи хоче, не встигла. Бо це «наївне янголятко» схопило її за руку і потягнуло за собою крізь віртуальну завісу.

— Ми так раді! — з усіх сил підтримувала образ дівчинка. — Нарешті до нашого Яра прийшла дівчина. А то ж він великий, а час проводить з книжками, уявляєш? А чим він тобі сподобався? Хоча, чи може він не подобатися?

Саша аж подивилася на Ярослава і признала, що не подобатися він навряд може. Симпатяга ж.

Після Ярослава вона подивилася куди ж її затягнули. На лігво маніяка це було не дуже схоже. Звичайна собі вітальня. З диваном, збірним столом, стільцями. Все таке світленьке, але явно чоловіче. Тільки ваза з синіми і рожевими сухоцвітами трішки з картини вибивалася.

Дівчинка впевнено довела Сашу до стола і ледь не насильно всадовила, весь цей час розмовляючи з самою собою ні про що, але якось так, що запротестувати б не вийшло за всього бажання.

— А матюкається, то Звір. Він папуга, що з нього взяти? Його самого взяли з притулку для звірів, — продовжувала говорити дівчинка.

Друга дівчинка і Ярослав теж сіли. Хлопець ненадовго, бо мав же хтось обіцяний чай принести.

— А я тут в гостях і чекаю маму. Свою. Бо Маринчина її тільки привезла на кілька днів. Ми познайомились на морі. Ну, дітей завжди на море возять, коли мають час. Маринка з мамою взагалі живе, а в мене в школі була неділя відпочинку…

Саша навіть не намагалася розібратися, що їй таке кажуть. Мами сподобались. По черзі. Кому сподобались? Хто знає? Папуга лається. В когось є собака, а комусь не можна, бо вдома не бувають.

Інформації купа. Ллється неперервним потоком. І бідна гостя навіть півслова вставити не може, щоб розпрощатися і втекти. Так вони й дочекалися повернення Ярослава з чашками на таці, печивом в гарній паперовій коробці і цукром в стакані.

Дівчинка нарешті замовкла і стала посміхатися. Ярослав дивився зі співчуттям, мабуть дуже добре знав цих чудових дівчаток, особливо білявку. А розмовляти на ту тему, заради котрої прийшла, Саша з ним не могла в їх присутності. Так що пила чай і їла смачнюще печиво.

Папуга більше не матюкався (халатом знову накрили, пояснила білявка), невідомий чоловік не показувався, час ішов, Саша відчувала себе ідіоткою.

Краса.

А потім брюнетка ні з того, ні з цього урочисто сказала:

— Вона гарна!

І ще й пальчиком на Сашу вказала.

— Угу, — погодився хлопець, не перестаючи жувати.

— Розбирайтеся, — дозволила білявка. — А потім всі разом підемо гуляти, правда?

— Правда! — підтвердила брюнетка і дівчатка мов зарання домовившись, встали і кудись пішли.

А Саші остаточно стало ніяково. Та вона навіть за відсутності дівчаток не могла почати розмову про те, навіщо прийшла.

Непокоїлася за цього дурня? Ага, ось так йому тут скажеш, а потім виявиться, що «ДУХ» має записувати все, що відбувається в вітальні і при підозрілих розмовах звітувати господарю, щоб рятував дітей від неприємностей, в котрі їх так тягне. Ото Ярослав зрадіє. Так що Саша їла печиво і намагалася поглядом все сказати любителю дивних ШІшок. Він у відповідь загадково посміхався, що твоя Джоконда і ні в чому розкаюватися не збирався.

І от навіщо вона сюди приперлася? Ідіотка, як є.

— Доведеться зводити їх в якийсь розважальний центр, — нарешті сказав хлопець. — Бо не відчепляться. Хоча, мабуть краще в парк, годувати качок і лежати на траві. Нехай собі в пікнік граються.

Саша кивнула. Бо в парку, на відміну від розважального центру з його системами опіки і захисту, можна було поговорити.

А в крайньому випадку навіть остудити голову цього дурня, мокнувши його обличчям в ставок з качками. Як вона буде це робити, Саша не уявляла, але їй дуже хотілося. Так що справиться.