33

Як тільки я увійшла в аптеку, мене зустріли ввічливим "Доброго дня!". Відчувала себе як шпигун у ворожому таборі, і флакон у моїй кишені був головним доказом, який я прийшла сюди здати. Підійшла до прилавка, намагаючись виглядати впевнено, хоча всередині все стискалося від хвилювання.

— Добрий день, — звернулася до фармацевта, намагаючись говорити спокійно. — Ви могли б мені допомогти? Ось, у мене тут ліки, але етикетка стерта, і я боюся переплутати. Ви можете сказати, що це?

Витягаю пляшечку, відчуваючи, як пітніють долоні. Фармацевт уважно подивився на флакон, узяв його до рук і підніс ближче до очей.

— Це щось без назви? — запитав він із легким здивуванням, обережно покрутивши флакон у руках.

— Так, етикетки немає, а я боюся приймати це, не знаючи точно, що всередині. Можете перевірити?

Він кивнув і, не сказавши більше ні слова, покликав когось із задньої кімнати. Повернувся вже з двома іншими фармацевтами. Всі троє разом уважно оглядали флакон, щось шепочучи між собою. У мене навіть з'явилася думка, що вони зараз вкажуть на мене пальцем і почнуть кричати, що я злочинниця.

Після кількох хвилин мовчазної консультації фармацевт, що прийняв флакон, повернувся до мене.

— Пані, це досить сильні ліки для зниження тиску.

— Що? Тиску? — я навіть не стримала здивування.

— Так, вони використовуються для лікування гіпертонії. Зазвичай їх призначають людям із серйозними проблемами із серцем чи високим тиском. Ви випадково не приймали це?

— Ні, ні! — похитала я головою. — Добре, що звернулася до вас.

Фармацевт наклеїв нову етикетку, пояснивши назву й основну дію.

— Ці ліки дійсно дуже потужні. Якщо приймати їх, не вимірявши тиск, це може бути небезпечно. Можливе навіть різке зниження до критичних позначок.

— А якщо людина не має високого тиску? — запитала я, намагаючись зберегти спокій.

— У такому випадку це може призвести до серйозних ускладнень. Втрата свідомості, серцева недостатність, іноді навіть летальний випадок.

Від цих слів мене пройняв холодний піт. Фармацевт продовжував говорити, але я вже майже не чула. Мене наче током вдарило. Лейла дає це Еміру. В нього температура і серце! Він не скаржився на тиск. Тонометра я в кімнаті не бачила. Вона навмисно доводить його до такого стану!

— Пані, з вами все гаразд? — голос фармацевта вивів мене з задуми.

— Так, дякую, — видушила я, швидко ховаючи флакон у кишеню. — Ви мені дуже допомогли.

Я вийшла з аптеки, відчуваючи, як у мені закипає лють. Ось воно що! Лейла не лікує його. Вона його вбиває. І тепер я це знаю.

Ця думка вдарила мене як блискавка. Тонометр! Я там сто разів лазила очима, руками, хоч носом під підлогу залазила — нічого подібного! І що, Лейла думає, я така дурна, що це не складу докупи? Вона хоче його вбити! Або повільно довести до такого стану, щоб виглядало, ніби це якась природна смерть через серце чи ускладнення! Але ж як це довести?

Я вибігла з аптеки, хапаючи повітря ротом, як риба на суші. У що я втягнулася? Це вже навіть не інтриги, а справжнісіньке вбивство на горизонті. Треба терміново щось робити!

У таксі я трусилася від нервів, як перед контрольним у школі, на який нічого не вивчила. Що робити? Кому сказати? Поліція? Поки я щось доведу, вони його вже... Та ні, навіть думати не хочу. Треба діяти швидко. Лейла навіть уявити не може, на кого нарвалася.

— Пані, приїхали, — сказав таксист, глянувши на мене, ніби я зі своєю пляшечкою ліків зараз почну тут хімічні досліди.

Заплатила, вискочила з машини й попрямувала додому. Але не через парадний вхід. У мене тепер одна стратегія: діяти тихо й непомітно. В голові крутився лише один план: зловити Лейлу на гарячому.

Поки повзала через чорний вхід, моя уява малювала найгірші сценарії. Як вона буде доводити поліції, що я, вагітна, викрала шкатулку. Як вона зі своїми друзями лікарями оформить це як її героїчну спробу «рятувати» Еміра. Як вона потім стане головною дружиною в цьому будинку, забравши собі всі гроші та вплив.

Я мовчки закипала. Не дочекаєшся, гадюко!

У будинку було тихо. Дуже тихо. Тиша мене лякала більше, ніж крики й сварки. Якби я була впевнена, що Емір зараз міцно спить, я б видихнула. Але якщо він спить вічно? Мене аж пересмикнуло від цієї думки.