4

Двері за його спиною м'яко клацнули, і я видихнула з полегшенням, але ненадовго.

– Мехмет! – голос батька Саліма відлунює коридором.

 Усе, мені кінець.

 За кілька секунд у кімнату заходить чоловік у білому халаті, тримаючи невеликий чемоданчик. Такий собі місцевий доктор Зло. Поки я намагаюся зрозуміти, що відбувається, він спокійно натягує латексні рукавички, від яких у мене мороз по шкірі.

– Готуйтеся до огляду, – каже він спокійно, так, ніби це найзвичайніша річ у світі.

– Якого ще огляду?! – обурююся, зриваючись із місця. – Ви що, серйозно?

Чоловік у халаті мовчить, тільки відкриває свій магічний чемоданчик. А я вже в голові будую маршрут до найближчого виходу. Роблю крок до дверей, але відчуваю, як сильна рука батька Саліма м’яко, але впевнено хапає мене за лікоть.

– Спокійно, – каже він тихо, але його погляд такий, що я мимоволі завмираю. – Ти занадто багато говориш.

– Що тут відбувається?! – нервово вигукую, намагаючись вирватися. – Ви що, мене на органи пустити вирішили? За борги Саліма, так?!

– Тихіше, – кидає він суворо. – І сідай.

– Я нікуди не сяду! І ніхто мене не чіпатиме! – гаркаю, відступаючи до стіни. – Це що, жарт? Якого дідька тут взагалі відбувається?

– Тобі потрібен огляд лікаря, – спокійно каже він.

– Огляд? – я вже відверто кричу. – Навіщо? Яке ви маєте право?!

Доктор мовчки розкладає свої інструменти, ніби я зараз збираюся слухняно лягти й підкоритися. Схоже, це стандартний день у його кар’єрі, а я просто чергова істерична пацієнтка.

– Гінекологічний огляд, – нарешті пояснює батько Саліма так спокійно, що мене починає ще більше трусити.

– Гінекологічний?!! – я вже на межі паніки. – Навіщо?! Що ви хочете дізнатися?

– Щоб упевнитися, вагітна ти чи ні.

Мене аж заносить назад.

– Вам це навіщо? Ви що, з глузду з’їхали?

– Якщо в тобі мій син, – каже він, дивлячись мені прямо в очі, – то зуб за зуб. Ти народиш мені його замість Саліма.

Я захлинаюся повітрям, бо від обурення навіть дихати важко.

– Замість Саліма?! – вибухаю. – Ви взагалі чуєте, що говорите? Через мене?! Ви реально вважаєте, що це я винна?

– Хіба не ти? – його голос залишається рівним, але кожне слово ріже мене, як лезо.

– Це не ваш син, – гаркаю, не знаючи, брешу я чи ні. – Це Саліма!

– Саліма більше немає, – холодно відповідає він. – А дитина є.

Мене аж пересмикує, але я намагаюся триматися.

– А з чого ви взяли, що це син? – нарешті питаю, піднімаючи підборіддя. – Раптом це донька!

Він піднімає брову, ніби я тільки що сказала найбільшу дурницю у світі.

– Стать ми дізнаємося потім. Зараз важливо лише те, чи вагітна ти.

– Ні, – випалюю я. – Не можна мене оглядати. Доктор заборонив.

Його брови піднімаються ще вище.

– Доктор заборонив?

– Так! – вигукую, шукаючи хоч якусь брехню, яка мене врятує. – У мене може бути викидень!

Батько Саліма дивиться на мене з таким виразом, ніби хоче сказати: "А ти вмієш брехати, дівчинко."

– Ну, тоді краще перевірити прямо зараз, – відповідає він, киваючи доктору.

Я розумію, що він мене затиснув у глухий кут. Але, біс із ним, я так просто не здамся.