Розділ 26. Вибір між честю і коханням

Ніч закінчувалася. Перші промені світанку торкалися скла, немов нагадували — навіть після найтемнішої ночі приходить світло. Але в душі Даніеля панувала темрява, густіша за ту, що залишилася за вікном.

Він стояв у своєму кабінеті, дивився на фотографію свого батька — людини, яку вбили десять років тому. Тепер він знав, хто стояв за цим. І цей тягар стискав груди так, що важко було дихати.

Двері відчинилися. Емілія увійшла без стуку. Її обличчя було блідим, але в очах — рішучість.
— Ти знаєш, хто це зробив, — сказала вона тихо. — Хто зрадив тебе.

Він мовчки кивнув.
— Так. І я знаю, що маю зробити.

— Помститися, — прошепотіла вона.
— Відновити честь, — відповів він, не відводячи погляду.

Емілія зробила крок до нього.
— А якщо це зруйнує все, що ми маємо?

Його погляд потьмянів.
— Ми з тобою з різних світів, Еміліє. У моєму світі честь — не слово. Це зброя. І якщо я її втрач...

— А в моєму, — перебила вона, — честь — це не кров, а здатність пробачати.

Він мовчав. Її голос тремтів, але в ньому була сила, якої він не міг не почути.
— Якщо ти зробиш це… якщо підеш цією дорогою, — вона ковтнула сльози, — ти втратиш себе. А разом із собою — і мене.

Його рука стискала край столу, поки кістки не побіліли.
— Він убив мого батька, Еміліє. Ти хочеш, щоб я сидів, склавши руки?

— Я хочу, щоб ти жив, — прошепотіла вона. — Щоб ми жили. Без крові. Без помсти.

Він зробив крок до неї. Їхні погляди зустрілися — два світи, дві правди, два шляхи.
— Ти не розумієш… — його голос зірвався.
— Я розумію краще, ніж ти думаєш. Бо кожна куля, яку ти випустиш, вб’є не лише ворога — вона вб’є і частину тебе.

Він затулив обличчя руками. Уперше за довгий час — не від злості, а від болю.
Емілія підійшла ближче, поклала долоню на його щоку.
— Вибери мене, Даніелю. Не честь. Не війну. Мене.

Між ними — мовчання. Глибоке, як безодня.

Він узяв її руку, притис до губ. Його очі були повні розпачу.
— Якби це було так просто…

Вона ледь усміхнулася крізь сльози.
— Любов ніколи не проста. Але вона — єдине, за що варто боротися.

І в ту мить Даніель зрозумів: справжній ворог — не зрадник, не минуле, не навіть смерть.
Справжній ворог — це вибір між тим, ким він має бути…
і тим, кого він боїться втратити. 💔