Розділ 22. Ворог поруч

Минуло кілька днів після тієї ночі, коли темрява принесла поцілунок і страх.
Даніель повернувся, але в його очах з’явився холод, який Емілія ще не бачила. Він став мовчазним, стриманим, ніби щось носив у собі — щось, про що не можна було говорити.

Маєток здавався спокійним, але в тиші ховалося напруження.
Охоронці ходили коридорами частіше, ніж раніше.
Телефони — вимкнені. Камери — перевірені.
Та небезпека, як завжди, знайшла шлях туди, де її найменше чекали.

Того вечора до маєтку приїхав Маркос — один із найближчих людей Даніеля. Високий, спокійний, усміхнений. Колись він навіть жартував з Емілією, наче з молодшою сестрою.

— Радій, Еміліє, — сказав він, коли зустрів її у холі. — Світ не впав, поки нас не було.
— Поки що, — тихо відповіла вона, намагаючись усміхнутися.

Та в його усмішці сьогодні було щось інше — гостре, небезпечне.
І коли їхні погляди зустрілися, Емілія відчула — щось не так.

Даніель з’явився у дверях свого кабінету.
— Ми поговоримо, — коротко кинув він Маркосу.

Емілія лишилася сама, але відчуття холоду не полишало її.
Через деякий час вона непомітно підійшла до дверей, звідки долинали уривки голосів.

— Ти мав закрити питання з поставкою, — різко сказав Даніель.
— І закрив, — відповів Маркос. — Але, здається, не всіх влаштовує, що ти досі живий.

Настала тиша.
Потім Даніель сказав тихо, але так, що навіть повітря зупинилося:
— Ти на чийому боці, Маркос?

Сміх, короткий, майже зневажливий.
— На боці тих, хто виживе.

Емілія не встигла відступити — двері раптово розчинилися, і Маркос побачив її.
Його усмішка стала ще темнішою.
— Слухала, мала?

Вона зробила крок назад.
Даніель миттєво став між ними, пістолет у руці.
— Відійди від неї.

— Вона — твоя слабкість, — прошипів Маркос. — І саме через неї ти впадеш.

Постріл розрізав тишу.
Світ ніби розлетівся на частини.

Коли дим розсіявся, Маркос зник.
Емілія стояла в обіймах Даніеля, чула, як шалено б’ється його серце.

— Він повернеться, — прошепотіла вона.
— Знаю, — відповів Даніель. — Але тепер я теж готовий.

І в його очах спалахнув той самий вогонь, який колись лякав Емілію — вогонь людини, здатної на все заради того, кого любить.