Розділ 15. Емілія проти світу Даніеля

Світ Даніеля був побудований на страху, владі й крові.
Емілія це розуміла. Але ніколи не думала, що одного дня цей світ стане її в’язницею.

Після розмови, яку вона випадково підслухала, сон більше не приходив.
Вона прокидалася вночі від тривоги, чула кожен шурхіт за дверима, кожен шепіт у коридорі. І щоразу ловила себе на думці: вона більше не знає, хто її чоловік.

Зранку вона спустилася вниз. За столом сидів Даніель — спокійний, зібраний, наче вчора нічого не сталося.
— Доброго ранку, — сказав він коротко, не піднімаючи погляду.
— Для когось, можливо, — відповіла Емілія, сідаючи навпроти.

Між ними повисла тиша. Лише дзвін ложки, що торкалася чашки з кавою, здавався оглушливим.
— Я бачила її, — промовила вона нарешті. — Лауру.
Його рука завмерла.
— Ти не повинна була...
— Я дружина, Даніелю, а не полонянка! — перебила вона. — Я маю право знати, хто ти і що від мене приховуєш.

Він підвів погляд. Його очі були темні, як гроза.
— Є речі, про які краще не знати.
— Тобі зручно ховати правду під цим виправданням, — її голос зірвався. — Але я не збираюся жити в тіні твого минулого!

Він різко підвівся.
— Цей дім, цей світ — не місце для твоїх істерик.
— А для брехні — місце є? — кинула вона.

Він зробив крок до неї. У його погляді з’явилася лють, але десь за нею — біль.
— Ти не розумієш, Еміліє. Ти воюєш не зі мною, а з тим, що я намагаюся тебе захистити від цього світу.
— Я не прошу захисту, — прошепотіла вона, — я прошу правди.

Її голос тремтів, але в ньому було більше сили, ніж будь-коли.
— Я кохаю тебе, Даніелю, але не покірно. Я не мовчатиму, коли бачу, що навколо — брехня, страх і темрява. Якщо доведеться — я стану проти твого світу.

Його погляд змінився. Лють поступилася чомусь глибшому — розумінню.
Він підійшов ближче, обережно взяв її за підборіддя.
— Ти навіть не уявляєш, яку війну розпочала, — прошепотів. — Цей світ не про любов, Еміліє.
— Тоді я навчу його кохати, — відповіла вона твердо.

Між ними пролетіла блискавка напруги.
Він хотів щось сказати, але не зміг. Просто відступив — і вийшов, грюкнувши дверима.

Вона залишилася одна, але вперше не відчула себе беззахисною.
Вона зрозуміла: відтепер вона не просто його дружина.
Вона — жінка, яка піде проти усього, щоб знайти правду.

Навіть якщо ціна за це — її серце.