Розділ 3. Незнайомець у тіні

Вона не знала, скільки годин пройшло відтоді, як переступила поріг його дому.
Тиша розливалася коридорами, наче спогади про тих, хто колись тут кричав.
Десь у далині звучала тиха італійська мелодія, а на стінах — старі портрети, обличчя яких здавалося надто знайомим, надто владним.

Емілія сиділа біля вікна у гостьовій кімнаті, загорнувшись у плед, який їй принесла служниця.
Їй хотілося просто забути, заснути й прокинутися в іншому житті. Але сни теж боліли.

Коли двері рипнули, вона здригнулася.

— Не спиться? — пролунало низько.

Він стояв у напівтемряві.
Без краватки, з розстебнутим верхнім ґудзиком сорочки, з тінню на щоках.
І все одно — ідеально зібраний, небезпечний, надто спокійний.

— Я… не знаю, де я, — прошепотіла вона.
— Ти в моєму домі, — просто відповів він. — І я не завдам тобі шкоди.

Вона підняла очі.
— А хто ви?

Він зробив кілька кроків уперед. Його обличчя частково потонуло в світлі свічки — гострі риси, карі очі, у яких грала небезпека.

— Даніель Россі.

Вона відчула, як щось стисло груди.
Це ім’я вона чула колись у новинах.
Людина, про яку говорять пошепки. Той, хто керує всім, але не показує обличчя.
Мафія.

— Ви… — її голос зірвався. — Ви той, кого всі бояться.
— І ти теж боїшся? — тихо запитав він, наближаючись.

Вона не відповіла. Лише відступила на крок, але він не рушив далі.
Його погляд був холодний, проте не жорстокий. У ньому було щось інше — цікавість, можливо, навіть співчуття, яке він не дозволяв собі показати.

— Ти втекла від болю, але опинилася в місці, де править страх, — сказав він. — І все ж, здається, тебе не зламати.

Її губи ледь тремтіли.
— Я не знаю, чому ви допомогли мені.
— Можливо, я побачив у тобі щось… справжнє. Те, що давно втратив.

Його голос став тихішим, і між ними зависло мовчання — густе, майже відчутне.
Вона не знала, що відповісти. Її серце билося надто швидко.

А потім він розвернувся й пішов, залишивши її одну — серед чужого дому, темряви й тисячі запитань.

І все ж вона відчувала: цей чоловік — не просто незнайомець.
Він — буря, що прийшла у її життя.
І сховатися вже не вийде.