31

Справу зроблено! Анжеліка вирушила на автовокзал, купивши квитки в передмістя, де був невеликий санаторій. Усі готелі навіювали на неї неприємні спогади. Вона не могла зупинитися там. З Алексом вони були майже у всіх готелях міста.

"Поводилася як повія! Напевно, всі так і думали!" - чергова, хвацька думка пронеслася в голові Анжеліки.

   У санаторії, де раніше бувала вона з батьком, можна було побути наодинці з собою, зібратися з думками і зрозуміти, що їй робити далі.

 Першорядні завдання було вирішено. Сівши в поїзд, вона увімкнула мобільний телефон і заблокувала скрізь Алекса.  Анжеліка чітко розуміла для себе в цей момент, що ні чути ні бачити вона його не хоче. Розмови і пояснення були б зайвими. Усе й так було гранично ясно.

Якими б сильними в цей момент не були її почуття розчарування і образи, вона розуміла що її розбите серце більше ніколи не склеїти.  Душевний її біль був настільки сильним, що він переходив у фізичний. Спазмами в неї стало зводити внизу живота. На одній зі станцій Анжеліка не витримала. Вибігши з поїзда, її знудило просто під колеса того самого поїзда. Вона зрозуміла, що цього дня так і нічого не їла. Купивши круасан і каву, Анжеліка спробувала його з'їсти, але апетиту не було. Відкушений шматочок круасана так і стояв грудкою в її горлі, поки вона залпом не випила вже остиглу каву. Їй залишалося їхати ще близько двадцяти хвилин.

Добравшись до пункту призначення, Анжеліка зняла собі одномісний номер. Вона дуже добре орієнтувалася на місцевості й знала навіть персонал цього санаторію. Скинувши прямо на підлогу з себе верхній одяг і сумку, абсолютно розбита й ослаблена, з порожньою головою, яка вже нічого не міркувала, вона в буквальному сенсі вирубилася, не розстеляючи ліжка і не знімаючи з себе одягу. Про щось ще думати у дівчини не було сил. Душевна травма Анжеліки була настільки сильна, що юна психіка дівчини спрацювала правильним чином і вчасно включила реакцію самозахисту.

  О п'ятій ранку її розбудили ті ж самі спазми внизу живота, що були в неї в поїзді. Потім пішла і нестерпна нудота. Добігши ледве до туалету і схилившись над унітазом, її знудило. Рвати було нічим і від цього спазми в животі стали ще сильнішими. Скрутившись від болю і міцно обхопивши живіт обома руками, Анжеліка раптом із завмиранням серця почала розуміти, що її різі внизу живота та повторювана нудота не пов'язані з пережитим сильним стресом. Вона перестала відстежувати свої критичні дні кілька місяців тому. У мить Анжеліка спустилася на перший поверх в аптеку, що знаходилася в будівлі, і купила тест на вагітність.

-Цього ще не вистачало! Що ж ти наробив, Алекс! Ти поламав життя мені і моїй дитині!!!

Анжеліка сіла на підлогу у ванній кімнаті й обвила руками голову. Тест показав дві смужки. Подібні ситуації вона раніше читала в книжках і бачила в серіалах. Але що б таке сталося з нею! Крижаний жах накривав її хвилями. Від не розуміння того, що їй далі робити, Анжеліку трясло щосили так, що зуб на зуб не потрапляв. Біль внизу живота ставав дедалі інтенсивнішим хвилина за хвилиною. Від шоку, болю і стресу вона то непритомніла, то приходила до тями знову. Скільки часу вона пробула у ванній кімнаті на підлозі невідомо.

-Прокинулася? Розумничка! - незнайома жінка в білому ковпаку і з крапельницею в руках стояла над Анжелікою.

Нічого не розуміючи Анжеліка озирнулася навколо. Вона була в лікарняній палаті.

Вона уважно оглянула жінку. Зачіска у вигляді булочки на голові з начесаного волосся і невидимок зі шпильками, сірий, величезний, пошарпаний медичний ковпак зверху, виглядали як величезна купа морозива, що випирає з ріжка. Подумки Анжеліка посміхнулася.

-Якби не потоп, який ти влаштувала в номері, ти б так і стікла кров'ю! Ти сама тут? Є кому зателефонувати? У тебе стався викидень. Термін ранній - три тижні. -сходу видала їй медсестра.

 -Який потоп? - важко міркуючи, Анжеліка все ж таки згадала, що, намагаючись привести себе до тями, вона хотіла вмитися холодною водою і, вочевидь, не зачинила кран, а раковину забив рушник, який упав у неї.

-Ну це тобі видніше як ти там його влаштувала! Слава богу, сантехніки вчасно побачили тебе без свідомості. Ти бідненька, лежала в калюжі крові! - переймаючись за дівчину, повідомляла їй медсестра.

Анжеліка згадала про маму, їй зараз дуже не вистачало підтримки матері.

-Вагітності немає? - перепитала її Анжеліка.

-На жаль... Мимовільний викидень. Таке зараз не рідкість. Тільки подивися на нашу екологію і що ми їмо! Організми в жінок слабкі, от і не справляються з вагітністю на ранніх термінах. Якщо в наступні рази ти уважніше поставишся до своєї вагітності, то тобі потрібно буде весь час зберігати її, з найперших днів! Завтра прийде лікар і все тобі розповість! - жінка поміняла флакон із крапельницею і вийшла з палати.

  Новина була поганою, але для Анжеліки мінус одна проблема. Вагітності та дитини від Алекса більше немає.

-Алекс!.. Як же ти міг вчинити так зі мною!? Скільки ще було таких самих обдурених дівчат? Чи знає твоя дружина і діти про те, що ти безнадійна, хитра і брехлива скотина? Ти поламав мене, бездушно відірвав мені крила і залишив рану кровоточити. Крила більше не виростуть. Ніколи!  Я не мститиму тобі. Шукати зустрічі з тобою і плакати теж не буду. Ти не гідний мене. Тебе більше немає в моєму житті. Мені буде важко і боляче. Але я впораюся з цим! Таке неможливо пробачити. Нічого не бажаю тобі! Ні хорошого, ні поганого!