Розділ 3

Розділ 3

Попросту - у мене немає ні речей, ні косметики... Нічого! Денис пропустив моє зауваження повз вуха. Ми вийшли, сіли в авто і рушили з місця. Поки їхали, я спеціально не починала розмову, поки шукала поглядом зупинку. Дійсно, вона була досить далеко від селища, без будь-яких табличок поруч із розкладом автобусів. Не збрехав. Що ж, імовірно, Яструбу можна довіряти.

- Мені шкода, що я вторглася в твій особистий простір.

Побачила здивований погляд чоловіка і зупинила його перш, ніж він би почав плюватися отрутою. Пора починати досягати домовленості на взаємних умовах.

- Давай домовимося так: я не лізу до тебе в душу, а ти не лізеш до мене.

- У душу, чи в душ? - і все ж цей гад не стримався від підколу.

- І це теж, - проворчала, визнаючи свою провину. - Я не сліпа і дещо бачу. Але промовчу, щоб знову не провокувати тебе. Просто, давай жити як... ну... сусіди по орендованому приміщенню і поважати особисте життя одне одного. Я справді не зацікавлена в тобі, і вже тим більше в разовому задоволенні. Денисе, у мене великі проблеми, на мені висять два кредити і потрібно якось справлятися з кав'ярнею. Так само з бардаком, влаштованим Яремчуком. Він аж зі штанів вистрибує, аби витравити мене з кав'ярні та з міста. Не знаю, чому йому мало того, що ми з його сином розсталися. Але, повір, у мене немає часу на нові стосунки і вже тим паче, немає бажання знову сходитися з Ромою.

Ну ось, я висловилася, і мені стало легше. Яструб має зрозуміти, що немає сенсу зводити мене знову з його братом. І що на нього самого я теж не претендую. Ну, так, можу трошки допустити собі вільностей й пустити слину. Але далі збоченої фантазії я точно не зайду. Я все ще не зовсім впевнена, що сталося з дівчиною, яка забрала його серце. Але, судячи з усього, її або немає в живих, або вона так само кинула його, як я Рому. І Денис усіма силами хоче її повернути. 

Через деякий час він вирішив уточнити:                     

- Так ти вирішила викинути білий прапор?

І це все, що він може мені сказати? Для кого я тут розпиналася, душу вивертала? Для чого? Щоб у відповідь отримати кілька мізерних слів? Де запевнення, що не буде спеціально підштовхувати мене в обійми Роми? Де гарантія, що не стане перетинати межу?

Зі злістю відвернулася до вікна і демонстративно схрестила руки на грудях. Ну, я зробила все, що могла. Хоча, ні, є ще дещо.

- Постав замок на обидві двері у ванній.

Спеціально повернулася, щоб почути відповідь. Яструб усміхнувся, схоже, його й так усе влаштовує. Але мене - ні! Не хочу бути одного разу так само зненацька побачити на порозі ванної кімнати чоловіка. Я ж дівчина, зрештою, мені потрібен особистий простір!

- Не хвилюйся, мене не цікавить твоє тіло. А от тебе... - він спеціально витримав паузу і додав: - до свербежу в одному місці схвилювало моє. І не заперечуй, усе було написано на твоєму милому личку. Можу посперечатися, ти бажала в той момент облизати мене, як морозиво.

- Ну ти й бовдур! - я з усієї сили вдарила Дениса кулаком у плече й одразу пошкодувала про це. - Йой... Ти кам'яний, чи що.

Бідна моя долонька. Ніби по цеглі вдарила. Усе ж, мої руки діяли окремо від голови, я схопилася пальцями за біцепс Яструба, що випирав з рукава футболки, і охнула. Це ж скільки часу потрібно стирчати в спортзалі, щоб накачати собі величезні банки? Мені раптом згадався його пружний прес. Рельєфний... Та його з легкістю можна використовувати замість пральної дошки! Боже, чому я про це думаю? Струснула головою і миттєво прибрала пальці від руки Дениса. Не вистачало щоб знову почав підколювати мене.

Подумаєш, ну, зацікавилася його скульптурним тілом. Але що в цьому такого? Я впевнена, більшість дівчат та жінок на пляжі пустять слину, побачивши Яструба. Навіть черниця б зацікавилася і марила ним у своїх нічних фантазіях.

На щастя, ми вже під'їхали до моєї кав'ярні, Денис припаркувався неподалік, я схопилася за ручку, бажаючи скоріше вислизнути із задушливої автівки на свіже повітря. Але двері заблоковані! Втеча не вдалася.

- Я заскочу після обіду, подивлюся прискіпливим поглядом, чи все гаразд. Однак...

Денис нахилився до мене, я одразу ж втиснулася плечем у вікно, ніби бажала просочитися крізь нього. Прикрила очі й затамувала подих... Він же не збирається поцілувати мене, чи не так? Навіть серце завмерло в очікуванні. Поцілує чи ні...

Почула якесь клацання, після чого чоловік повернувся на місце. Я повільно розплющила очі і втупилася на білий прямокутник.

- Візьми візитку і запиши мої номери телефонів. У будь-якому спірному питанні одразу телефонуй мені, не чекай, поки ситуація стане незворотною.

Денис блиснув ідеально білими зубами, він знову посміхався, вже вкотре за поїздку? Він підловив мене, гад повзучий!

- Ти ж не думала, що я поцілую тебе? - вдивившись у моє, напевно, розчервоніле обличчя, процідив: - Ти думала...

Яструб зітхнув і похитав головою. Він, чорт забирай, усе зрозумів. Ти з глузду з’їхала, Кіра? Твої слова розходяться з ділом. Так не піде. Ти не повинна навіть думки допускати про вас із Денисом і не важливо, як сильно тебе тягне до нього. Немає ніяких "нас", і ніколи не буде. Усе, що між нами - це домовленість. Я, щоправда, не до кінця розумію її суть, але добре ж мати при собі сильного заступника? Денис дав обіцянку, оголосив при всіх, що я - його жінка. І невже це лише заради того, щоб насолити батькові? Він явно мені щось не договорює. Приховує важливу деталь, без якої не збирається мозаїка.

Я забрала візитку, а Яструб розблокував двері. Кулею вилетіла з автівки і сховалася в кав'ярні, доки незручність не зжерла мене зсередини. Чому чоловік так дивно впливає на мене? Складне запитання, на яке мені не хотілося знати відповідь просто зараз.

Таня стояла за стійкою, протирала кавомашину, але, побачивши мене, кинула ганчірку і налетіла з обіймами.