Розділ 2

- Рома? - ледь прохрипіла.

Він стояв, схрестивши руки на грудях, і свердлив мене презирливим поглядом, ніби щойно застав за зрадою зі своїм братом. Але, вибачте, якого біса?

- А якби я прийшов на п'ять хвилин пізніше, то застукав би вас голими на столі?

Ревнощі в його голосі були абсолютно недоречними. Він не має жодного морального права звинувачувати або ображати мене. Стоїть тут такий весь розлючений, та це я маю злитися, а не Рома! Я маю сварити його і присоромлювати, а не навпаки.

Всупереч усьому, серце тьохнуло, відгукнулося на кохану людину, але я повністю придушила в собі різкий порив обійняти Рому, поцілувати з усією пристрастю, що досі вирувала у венах. Звісно, в мене залишилися почуття до нього, не просто викинути з голови й серця незабутній рік у моєму житті. Його не перекреслиш навіть боягузливим вчинком коханого і проблемами, що виникли після нього.   

- Я покликав тебе, - незручну паузу розірвав Денис, - щоб ви спокійно поговорили, порозумілися між собою.

Що? Це і є той самий його геніальний план? Якщо так, то в мене для Яструба погані новини. Жбурнула в нього звинувачувальний погляд і прогриміла на всю кухню:

- А мене ти запитав, чи хочу я розмовляти зі зрадником? - кричала, відчуваючи, як емоції вихором несуться на мене зі швидкістю світла, - Я не збираюся брати участь у цьому фарсі.

Перш, ніж я встигла піти, Денис обережно схопив мене під лікоть, змушуючи залишитися. Подивилася на нього очима, повними непролитих сліз, але Яструб був категоричний. Він хотів, щоб ситуація йшла за його чітким планом.

- Кіро... - Рома важко зітхнув і продовжив: - Я знаю, що вчинив підло, кинувши тебе один на один із гнівом батька, але, зрозумій, якби залишився з тобою, тоді...

- Досить! - гримнула на нього, затикаючи рота. - Я не хочу чути твої виправдання, навіщо вони? Через них нічого не зміниться, ти все одно будеш під ковпаком татуся, бо не зможеш жити, як я - від зарплати до зарплати. У кращому разі. Ти звик до багатого життя, а зі мною доведеться рахувати копійки.

Я гірко посміхнулася, дивлячись у засмучені очі Роми. Він усе зрозумів, навіть не став суперечити чи відмовлятися. Він не готовий був ні тоді, ні зараз, кинути все.

- Ми вже спробували жити незалежно від твого батька, згадай, чим усе закінчилося.

- Я... - Рома хотів заперечити, але передумав, опустив голову.

Саме так. Нічим хорошим наша спроба не закінчилася. Вже на четвертий день Рома ганебно втік до особняку, залишивши мені лише жалюгідну записку.

- Тепер ти задоволений? - я вирвала руку із пастки Дениса. - Не треба більше так зі мною чинити, це пекельно болісно. Краще б ти мене просто вдарив, не так боляче було б.

Цього разу Яструб не зупинив мене, я втекла, замкнулася в кімнаті. Вляглася на ліжко і закрила обличчя подушкою, щоб заглушити ридання, що рвалися назовні. Я сильна, впораюся, потрібно лише випустити пару, щоб не накопичувалася в мені вибухонебезпечним коктейлем. 

Я трималася три місяці, не дозволяючи собі розкисати, але варто було тільки побачити Рому, як весь самоконтроль спустився в унітаз. Не хочу плекати хибні ілюзії, слід витравити мого коханого блондина з серця і думок. Поправочка, вже не мого! Та й чи був він по-справжньому моїм? Напевно, Яремчук заздалегідь знайшов синові відповідну за статусом наречену, а я нахабно порушила його ідеальний план.

Сльози швидко вичерпалися, я заспокоїлася і стерла залишки вологи зі щік. Денис застав мене зненацька, запросивши додому Рому, я морально не була готова ні бачити, ні чути його. Та й чи буду колись готова? Якщо такий план Яструба, я не стану брати в ньому участь. Піду негайно!

Стукіт у двері відволік мене від думок. Якщо прийшов Рома, нехай навіть не сподівається, що я відчиню йому двері.

- З тобою все гаразд? - на щастя, це був Денис.

Угу, у випадковому порядку... Я почувалася як пазл, який ніяк не можуть повністю зібрати. І в ньому вічно плутають деталі місцями. А одна і зовсім загубилася безслідно.

- А сам як думаєш? - буркнула у відповідь.

Денис у цю ж секунду смикнув ручку і щось нерозбірливо пробурчав. Замок на дверях був якраз до речі.

- Відчини.

Я показала двері язика. Накази він мені ще тут роздає! Нехай іде брата виховує, а мене залишить у спокої. Ноги моєї не буде в домі Дениса, щойно випаде зручний момент, одразу піду.

- Якщо не відчиниш, я виб'ю двері ногою.

- Це твій дім, можеш трощити, що хочеш.

Я все ще злилася, що він, не попередивши мене, покликав Рому. І добре, якби це була зустріч двох братів, на якій не потрібна моя присутність. Денис, однозначно, хотів зіштовхнути нас лобами, застати зненацька. Чи сказав він Ромі, що я живу в його будинку?   

Від роздумів відволік незрозумілий скрегіт. Не минуло й хвилини, Денис відчинив двері й нахабно вдерся в кімнату. Став посередині і схрестив руки на грудях.

- А якби я була гола? - видала з ходу.     

От що за впертий баран? Це що ж виходить, він будь-якої миті зможе пробратися в кімнату і жоден замок його не зупинить? Погана справа. Яструб оглянув мене з ніг до голови, на губах миттєво розтягнулася ледача усмішка.

- Натякаєш на близькість? - Денис грайливо підморгнув мені. - Але Рома вже пішов, можу повернути брата.

Та в чому його проблема?! Не замислюючись, схопила подушку і жбурнула в Яструба, чоловік спритно спіймав її на льоту і кинув назад на ліжко. Рома, Рома... у мене скоро алергія з'явиться на це ім'я.

- А тепер серйозно, давай поговоримо начистоту. Ви обидва... - я перебила Дениса:

- Якщо ти задумав нас помирити, забудь.

Денис навіть не думав здаватися:

- Розумію, зараз у тобі говорить образа, - Яструб підійшов до мене і сів на ліжко. - Я спеціально зіштовхнув вас лобами без попередження, щоб обидва випустили пару. Для початку зійде.

- Зізнайся, - я встала на коліна і підповзла до чоловіка, зазирнула в його нахабні очі, - у тебе в роду були свахи, і ти раптово вирішив, що зводити людей - твій дар Божий?