Розділ 19. Корсуни

Повного звіту про розмову між двох серйозних дядьків Кіра, звісно, не отримала. Але коли лікар повернувся, щоб відправити її з медсестричкою на МРТ – настрій у нього був доволі оптимістичний.

– Тримайтесь, Кіро! Є ще на світі справжні друзі. Скоро будемо готувати Тимура Анваровича до першої операції на хребті. Пан Корсун сказав, що в них на фірмі є щось на кшталт фонду допомоги співробітникам у форс-мажорних ситуаціях, і вони готові оплатити першу операцію.

– Але ж Тимур пішов від них? – округлились смарагдові очі маленької пташки.

– Саме тому я й сказав, що є ще на світі нормальні мужики. Вище носика, пані Буянова! – посміхнувся лікар і пожартував про МРТ: – Йдіть з Вірою на обстеження. Я повинен побачити Ваші думки.

Ввечері, у своїй спальні, парочці Корсунів було про що поговорити. Збурений новинами про колишнього кращого працівника й товариша Тимура Буянова, Вадим Корсун сумно сказав дружині:

– Ось так, Жанночко, живеш собі живеш, а потім бац – і все пропало... Я тепер навіть їздити боюсь. Краще вже на метро. Там ніяка падлюка тебе, на швидкості, не підріже.

– Вадику, про що ти мелеш? – втирала крем в руки Жанна.

– Андрушка наш відкопав сьогодні десь запис аварії, за участю молодят Буянових. Ось там я й роздивився тварюку, що тупо підрізала Тимурову Мазду на мокрій дорозі. А він же «його благородіє» боявся, щоб дружину не покалічили та й крутнув різкувато кермо. А пізніше, коли вже в канаву летіли, собою її прикрив. Це вона сама сказала. Ось тепер в комі та не факт, що взагалі повернеться до нормального стану. Чи так і буде доживати вареним овочем? А яка голова була! Дуже шкода. Та й дівчинка весь час плаче...

– Ти думаєш, що та малолітка з ним залишиться? А мені здається: було б краще, якби стара родина об’єдналась. Вони, звичайно ще та сімейка Адамсів; але ж всі дорослі, можуть працювати, то вже якось би Тимурчика утримували, – по-своєму розмірковувала Жанна Корсун.

– Мамо, опам’ятайся! Хто працюватиме – Вікторія? Та вона всі зароблені ним статки по життю профукала, а ти хочеш, щоб калікою опікувалась? А діточки явні дебіли! Я й досі не розумію: навіщо він вклав у навчання Сем стільки валюти? Вона ж така сама дурепа, як і мама-Віка. Теж мені спеціаліст з міжнародного права! Я б її навіть секретаркою не взяв. Хоча Стефанію теж треба міняти. І навіть не натякай, що її матуся образиться. Жанко, мені в офісі людина з мозком потрібна, а у Стефи він геть відсутній. Сьогодні ледве не зірвала нашу розмову з Кірою Буяновою, – звітував про свій день чоловік.

– Вадику, та роби в офісі що хочеш, твій клопіт. Я й сама знаю, що Стефа дурна як пробка, але ж Таміла просила прилаштувати доньку. А як тобі здалася та Кіра Буянова? – поцікавилась Жанна відгуком чоловіка про молоду дружину Тимура.

– Знаєш, моя дорогенька, в її ситуації будь-хто втратив би розум, а ця дитина або занадто розумна, або вже була раніше серед страхіть. Вона, звісно плаче, але говорить все чітко і ясно. Тепер я розумію, чому Тимур до дівчинки прикипів.

– Таточку, мені наразі ревнувати, чи як? – притулилась до плеча чоловіка Жанна.

– Це було б приємно, але не варто, – обійняв дружину Вадим і, на страшному випадку з Буяновими розумів, що добре - поки все добре.

– Ну, а що ти вирішив робити з записами аварії? Копати будеш чи залишиш все, як є? Там номери порушника видно? – поцікавилась Корсун реакцією свого радника на кримінальну ситуацію.

– А ти як думаєш, Жанно? Звичайно будемо саджати. Тим більше, що держномер того старого Мерседеса видно, як на долоні. Гарні камери стоять на Бориспільці, на те вона й урядова траса. Чесно кажучи, сам я може й не копав би, але ж наша дитина – то унікум. І я тепер не маю ніякого права відсторонюватись. Буду допомагати нашому юному асу розвивати дедуктивні здібності. А ще Буянових дуже шкода. Та й перед Господом треба вислужитись, щоб своїх кровиночок захистити. Що як десь у всесвіті схована база даних добра і зла? Ніхто її звісно не бачив, але ж і відмовлятись від такого варіанту теж не варто, – замріяно говорив Вадим.

– Ну все, фантазере, нумо спати! А то завтра зранку тобі в тюрму - до улюблених головорізів, і в мене по турах роботи через край. Я одного не розумію: чого Буянови, коли у відпустку збирались, до мене за путівкою не звернулись? Скромні такі. Ось коли б Тимур з Вікусею їхав, то вона мені всі мізки винесла б, а дешеву поїздку на Канари виклянчила. Треба буде дізнатись: у кого вони купили тур та спробувати повернути їм хоч ті копійки. До речі, тату, а де наш син? – невдоволено перейшла на особисте пані Корсун.

– Жанно! Чого ти питаєш про те, що знаєш ліпше за мене? Ну, відривається десь з дівчатами в Апельсині чи в Голлівуді. Тільки після його нічних розваг потім за компом на роботі куняє. Але ж голова у малого працює не гірше, ніж колись у Тимура...

– Все, чоловіче, баєньки! От навіщо ти перед сном про напівмертвяка згадав? – перехрестилась Жанна.

– Та що ти таке кажеш, люба? Не будь жорстокою, бо це гріх. Вичухається наш Тимурчик, звісно з часом...

Дружина заснула у Вадима Корсуна на плечі, а він лежав без сну та розмірковував: яку суму зможе кинути на терези «добра»? Адже ніякого форс-мажорного фонду у них в агенції не було. Просто блискучий адвокат Тимур Буянов, працюючи на контору, своїми гонорарами приносив неабиякий прибуток і тепер явно потребував віддачі. Треба буде зранку зібрати до купи всіх співробітників та провести з цього приводу нараду. А ще викласти все так, щоб жодна розумна голова не відкараскалась від свого внеску. З цими думками Вадим Корсун теж заснув.