Розділ 14. За бортом власної долі

А в туманному Лондоні, в орендованій квартирі біля вікна, сиділа й курила свою першу вранішню сигарету колишня дружина Тимура Буянова – Вікторія.

З того часу, як її кинув молодий коханець-стриптизер, Віка не надто переймалася здоров’ям. Хоча здорова вона була як кінь, адже ніколи не працювала, а лишень тягалася по ювелірних салонах та скуповувала прикраси. Тільки тепер її брязкальця підуть під заставу, щоб сплатити за дороге житло. І взагалі Вікторія почувалася, наче стара розбита колода.

Вона ненавиділа цілий світ ще й за те, що гордо відмовилася від грошей свого колишнього й від цього життя в чужій країні ставало все нестерпнішим. Але ж вона, дурна, сама наполягла на розлученні та геть не приховувала своєї аморальної поведінки.

Роботу Буянова шукати не збиралась, хоч і могла працювати перекладачем. Адже вона колись все-таки закінчила факультет іноземних мов та зналася в англійській і французькій мовах.

Віка була корінною киянкою і в універі познайомилася з гарячим південним хлопцем Тимуром Буяновим. Він сподобався їй своїм нестримним азартом, як у навчанні, так і в ліжку.

Студенти проводили разом багато часу, аж доки не зрозуміли, що скоро стануть батьками. Тоді, чесний і благородний, Тимур запропонував дівчині заміжжя. Вона не відмовилась.

Спочатку парочка жила з батьками Вікторії й у них народився син Едуард. А коли Тимур отримав диплома та почав працювати, вони орендували квартиру. Скоро у пари народилася ще й донька Саманта.

Азартний Буянов землю рив і накопичував досвід та зв’язки, щоб стати популярним адвокатом. З його неймовірним натиском та сміливістю – скоро ця мрія почала здійснюватись.

Перші серйозні перемоги принесли Тимуру гроші й клієнтів. Він брався за самі безнадійні справи та доводив їх до логічного й блискучого фіналу. На ті часи, родина жила майже по-королівськи.

Але такому «щастю» молода дружина раділа доволі своєрідно. Вона купувала собі красиві сукні й відвідувала різноманітні публічні заходи. Діти навчались у престижній школі, а у Тимура з’явилося стільки роботи, що йому було геть не до світських забав.

Ось тоді вона й помандрувала з ліжка в ліжко. Неперебірлива Віка встигла побувати подружкою масажиста й кравця, бізнесмена й таксиста... Стоп! Далі вести перелік немає жодного сенсу. Та якось гаряча звабниця не поділила коханця з однією впливовою дамою й розгорівся гучний скандал.

Вікторії навіть погрожували й на хвильку вона схаменулася, а потім закрутила шалений роман зі своїм колишнім однокласником. Відомий український каскадер працював на батьківщині й за кордоном та мав величезні гроші й успіх. Ось тоді  Тимур вперше задумався над поведінкою дружини і зрозумів, що їх «кохання» зазнало краху.

Поруч на підвіконні забринів телефон. Вікторія глянула на екран і побачила там стару знайому. Це була Жанна Корсун – дружина власника адвокатської контори, де працював Тимур.

Віка відмовилася від спілкування з чоловіком та ще не знала ні того, що він більше не працює на Корсунів, ні іншого неймовірно цікавого факту з життя свого колишнього. Діти інколи перекидалися словом з татусем, але про своє особисте життя з нащадками Буянов не розмовляв.

– Лондону від Києва щирі вітання! – весело почала Жанна.

– І тобі привіт, стара! – нахабно вимовила Вікторія.

– Як поживаєш, Віко? Що юний коханець третю дитину тобі ще не зробив? – пропустила відверту образу Корсун.

– Та горіти йому в пеклі! Кинув мене, сволота, заради довгоногої шльондри. Додому я збираюся, Жанко. Підлещуся до свого Тимурчика, він і розтане. Буянов – він же до чортиків вірний і дурний!

Від цих її слів київська абонентка притихла, а потім як це буває у жінок, Корсун помстилася відразу за колишні й нинішню грубість так:

– Вікусю, а ти хіба новин зовсім не знаєш? Зараз я скину тобі фото і якщо будуть запитання, з радістю відповім.

– Яких новин, Жанно? – тільки й встигла запитати Вікторія, коли прилетіло фото прекрасних молодят Буянових.

– Жанко, що це таке? Сама монтаж змайструвала, чи синочка просила?

– Та ні, дорогенька. Це не монтаж, а сувора реальність. Твій колишній дійсно собі молоду родину змайстрував. Я сама, коли побачила, мало дах не поїхав. Ми ж Тимурчика звикли бачити лише відданим захисником Закону та й тільки. А наразі пан Буянов тане від щастя, бо скоро стане татком. І від нас він пішов, щоб ближче до дружини-студентки бути. Це мій Андрійко їх у Палаці спорту, на концерті, здибав і все розшифрував... Віко, а чого ти притихла? Що не рада за свого колишнього? – заходилася добивати стару знайому Жанна Корсун.

– Твою мать, Жанно! Як ти можеш? Ти ж моя подруга й так зловтішаєшся! – втрачала розум від люті Буянова та відчувала, як з-під ніг вислизає останній клапоть твердої поверхні.

– Саме тому й розповідаю, що подруга. Бо хіба краще було б, якби ти з речами до нього приперлася? Осоромилася б перед його малоліткою на все життя! Віко, та плюнь ти на нього. Повертайся до Києва. Тут розлучених мужиків, як бруду. З твоїми талантами, окрутиш будь-якого, – доброзичливо вмовляла Вікторію колишня подруга, а сама просто мліла від втіхи.

– Я подумаю, Жанно. За підказку й новину дякую. Поки бувай здорова! – через силу стримувала гнів Буянова.