Inter vitam et mortem
Я - мій дім
“Самотність може бути даром, коли знаходиш у ній свою правду.”
Десь на узліссі, де туман густіє,
Де стежка тоне в травах запашних,
Стоїть мій дім, він серце жаліє,
Там мир і спокій, - і колір землі.
Там вогник свічки теплий і лагідний,
Шепоче казку тінню на стіні.
А за вікном, мов обрис необачний,
Просто самота мовчить у тишині.
Любов, як хвиля, котра розбилася знову,
Залишила лише солоний слід.
А в цьому домі тиша загорнулась
У ковдру, та не існує світів.
Далеко люди, їх турботи й жалі,
Далеко голос, що був зі мною колись.
Тут самота, моє життя - це мій дім,
Що ховає серце у сутінках в стіні.
Я знав любов, але вона згасала,
Як зірка, що зірвалась уночі.
Та це мій дім, як пристань після шквалу,
Повертає сили в кожному новому дні.
І вітру пісня в тріщінках карнизу,
І сосен шум, і скрип старих дверей -
Це все любов, що в самоті без сльозинки,
Живе тепер, як моє давнє слово людині.
Не треба і слів, ні обіцянок, і ні зради,
Тільки спокій, що у серці проростав.
Бо дім мій - то любов і та правда,
Мій крихітний загублений світ.
Відредаговано: 26.01.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
