Inter vitam et mortem
До попелу віри та прокляття від молитви
“Наші найглибші страхи і бажання стискаються з тим, що ми вважаємо святим, і цей конфлікт стає основою нашої боротьби.”
Він зростав у тіні святого хреста,
Серед молитв, як меч міцний - віра.
Та ось - мов мара з забутих віків,
Діва в обіймах ночі - вона без душі.
Вульгарна й зухвала, а погляд війни,
Що розриває ту святість на шматки.
Шепотом вітру пробралась під шкіру,
А піснею відьми - зварила для зілля.
Під місяцем танець водила у білому,
Де згорає на фоні храм у червоному світлі.
Він мовчки кинувся в її обійми,
І цілував, як спасіння від тої молитви.
Танцювали у двох на попелу -
У місячному світлі крові,
Що на голих тілах, як прокляття від віри,
Останніми рухами й поцілунком - скінчили.
Насолода згубилася, а ця ніч буде вічна,
На попелі - тіло, а зверху нього та діва.
Голодом і холодом ночі зігріє,
І душу забрати не забуде, й зуміє.
Відредаговано: 26.01.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
