Inter vitam et mortem
Смак залежного серця - Вендиго
“Між звіром та людиною - одна мить.”
В очах відображення темної безодні,
Напівморок, що в серці, ніби палаючий гніт.
Мовчання - то слово, мовчання - твій крик,
І йдеш ти за мною й вже не бачиш цей світ.
Ти вірив, що врятуєшся - шукав ти спасіння,
Але з кожним кроком втрачаєш себе й терпіння.
Ніщо не спасе, коли залежний від ріг,
І шлях назад - це лише нова пастка на гріх.
Запах крові в повітрі на стінах тримається тіло,
Рука, що простягається, - це твій новий закон.
Ти сам собі звір, я відображення книги,
Що буде написана мною на тілі - серцем твоїм.
Його ти побачиш невинним ягнятком,
На стіл запеченим подам я тобі.
І слів інших нам більше не треба,
Чекає на нас моє признання тобі.
Відредаговано: 26.01.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
