Inter vitam et mortem
Останнім листом
“Не завжди потрібно шукати відповіді у минулому.”
Листа відправити хотіла.
Вже разів так вісім, а може більше,
Хотіла, але з сумнівними чуттями -
Я не буду.
Не хочу слухати ті байки:
“Ой, мабуть, в дорозі згубили листа твого.”
Ого, вже так набридло!
Придумай щось нове.
Посміятися я зможу знову,
Коли ж та байка буде нова.
На прикладі цьому:
“Напевно лист то твій,
Відправили комусь другому, так жаль.”
Я думаю, підійде,
Але напевно, перевіряти я не буду.
Листа сама я в змозі викинути в сміття,
Тому зроблю я так,
Як хотів би ти зробити це вже вісім раз.
Послуга тобі від мене.
Не дякуй!
Мені воно не треба.
Раніше чекала я від тебе хоч би слово.
А вже і розум можно було б долучити,
І взнати, що вже пізно казати,
Чи писати, чи дзвонити мені,
І говорити, як кохаєш ти мене -
Це смішно.
Тому забудь мене, і я також забуду назавжди,
І жити знову зможу, як колись тоді, напевно.
Відредаговано: 26.01.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
