Inter vitam et mortem

У колі родини

“Зима зовні, а тепло в серці - ось, що справжнє щастя, яке не замерзає.”

Зима лягяє на село,
Скрипить під кроками віконце.
А в хаті тепло та світло,
Горить в печі живе вогонце.

На склі малюнки створив мороз,
Та їх не бачить вже ніхто -
Сім’я зібралась біля столу,
І піч дарує їм тепло.

Розмови линуть, сміх звучить,
Вихорить дим з труби над дахом.
Здається, ніч ця не спішить,
Ділити щастя їхнім шляху.

Зимовий вечір - час родини,
Коли тепло не тільки в домі.
Це час, що в серці не застиг,
Що гріє душі нам без втоми.

Подобається

#284 в Різне
#14 в Поезія

Відредаговано: 01.12.2025