Inter vitam et mortem

Тихий біль мрій

“Іноді відстань між людьми є єдим, що має у собі спільне.”

Я не для тебе - ти не мій,
Як тиха зірка в далені.
Мій світ належить лиш тобі,
Хоч твій небачений мені.

Твій образ - тиша у вікні,
Мов промінь в сутінках прозорий.
Ти - вітер, що в житах дзвенить,
Ти мій єдиний шлях угору.

Тебе торкнутись не зумію,
Ні погляд твій зловить у сні.
Та кожен день тебе лелію,
Як сонце сховане в мені.

Ти не озвешся, не впізнаєш,
Мій шепіт тане, мов туман.
Та я в дууші тебе тримаю,
Як світ тримає небокрай.

Твоє ім’я - мій спомин вічний,
Що квітне у сумній темниці.
Як небо местить хвилі втоми,
Так ти живеш у глибині.

І хай мій біль, як тихий спів,
Що загубився поміж нами.
Кохання - це, як вічний плин,
Цвістиме світлом над полями.

Бо навіть час, мов теплий струмінь,
Не зможе стерти ці сліди.
Ти - вічність, що мені відкрита,
Хоч сам стоїш на межі мрій.

Подобається

#189 в Різне
#4 в Поезія

Відредаговано: 01.12.2025