Inter vitam et mortem
Картина в день смерті
“Не бійтесь відпускати. Ті, кого ми любимо, Завжди залишаються з нами, в нашій пам’яті та в серці.”
Художник розфарбував світанок в теплі кольори,
Щоб смерть не нагнітала.
З неба дивиться на заплакане своє дитя,
Й пробачає сонцем із вогню у сяйві дня.
Прощення просить всіх за все погане,
Без пам’яті на це.
Прощення просить за бистру втечу в теплий рай,
І без обіймів на прощання.
А зараз молода особа в небі,
Продовжує мішати цвіт.
І бачить, що не спить заплакане дитя,
Пташинку присилає поспівати їй.
У ній душа “особи”,
Колискову заспіває на світанку.
Щоб заплакане дитя,
Хоч на трохи очі закривало.
“Не має вічності в житті у нашім,
Змирись моє дитятко.
І не держи мене у світі вашім,
Не маю вже у наший дім тропинки я.
Люби та вспоминай із радістю, моє дитя,
Тут добре, там де я, хоч вас немає.
Не бійся відпускати в теплий край,
Колись зустрінемося й заспіваємо разом.”
Присвячую цей вірш тобі.
Світлій пам’яті моєї бабусі.
Відредаговано: 01.12.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
