Inter vitam et mortem
Мить, що лине у пошуках чогось
“Пошук істинного завжди веде до себе.”
На Купала ніч палає,
Там де зірки й місяць тане.
Хто відважний, той шукає -
Світлої папороті цвіт.
Кажуть, квітка лиш єдина,
Тільки раз на рік цвіте.
Хто знайде - то ж щастя вічне,
А життя - солодкий мед.
Вже до лісу йде хлопчина,
Серце в грудях б’є, як дзвін.
Ліс дрімає, тінь густа,
Щось шепоче в темноті.
Вітер листям колиха,
Сяйво блиснуло в траві!
Крок за кроком, ближче, ближче,
Погляд ловить світло те.
Аж раптово в очі свище -
Сміх, неначе буревій!
Силуети, як примари,
Коло зводять навкруги.
“Ти шукав?
Тоді приманить
Скарб той тільки для жаги!
Квітку знайдеш - волю втратиш,
Й мрію, душу. ясний світ.
Чи готовий за ту долю
Обміняти чистий слід?”
Він стоїть, в очах завзяття:
“Що мені ваш страх і гріх?
Я не заради злато-багаття,
Квітку цю знайду для всіх!”
Сяйво угасло, шепіт утихнув,
Квітка впала - шлях знайшов.
Але ліс все далі й далі
Спокушає - відвертає,
Співом вітру закликає.
Він вернувся, але тихо,
В серці трепет і вогонь.
Бо той цвіт - то мить, що лине,
А весь скарб - це ніч і сон.
Відредаговано: 01.12.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
