Iзабель

2

    В пабi було гучно та шумно. Спочатку всi дивились футбольний матч та голосно вболiвали, потiм ввiмкнули рок, почались танцi.

   Олегу подобалось в пабi, вiн був фанатом багатьох рок-гуртiв, тому почував себе, як в своїй «тарiлцi» i нарештi за довгий час змiг розслабитися.

         Мишко даремно часу не втрачав. Встигнувши познайомитись з декiлькома офiцiантками, вiн                   мило вiв бесiду з цiкавою жiнкою i здається вони вже збирались десь пiти.

          Олег дуже добре знав про пристрасть друга до дiвчат, тому навiть не здивувався його                           майстерностi пiкапа. Бiля виходу Михась махнув рукою другу i повiв панянку за собою. Олег                       вирiшив взяти ще один келих пива, а вже потiм пiти додому.

    -Чудовий вечiр-сказав вiн в голос.

    - А й справдi, казковий - вiдповiла жiнка рокiв 25, з чорнявим волоссям зав’язаним в тугий хвiст. Її очi були бездоннi i здавалось дивились прямо в душу. Олег знiяковiв i вiдвiв погляд. Надто давно вiн не спiлкувався з жiнками i нiчого кращого, як;

   -Я вас не помiтив-придумати не змiг.

Жiнка зробила ковток свого мартiнi та закусивши оливкою, все так само пристально дивилась;

   - Iзабель- подавши йому руку промовила дiвчина.

  - Досить не звичне iм’я, як для України- пiдсумував Олег.

  - Олег, приємно познайомитись- протараторив вiн.

  - Мати обожнювала «мильнi опери». Думаю, моє iм’я, в честь однiєї з героїнь- засмiялась Iзабель.

   - Не бачила тебе тут ранiше. Нiчого, що я на ти? Люблю просту розмову, без всiх цих «Ви».

   - Та нi, все нормально. Давно не заходив, все якiсь справи заважали, хоча ранiше був частим гостем- Олег посмiхнувся i кивнув бармену, той вiдповiв, якби даючи зрозумiти, що вони давно знайомi.

  - А от твого колегу я вiдразу впiзнала. Так i не позвонив менi пiсля того, як взяв мiй номер. Та я не для цього завела цю розмову.

  - Що Ви… ти сказала? Ти знаєш, що ми колеги? Що за гру ти ведеш?- Олег був спантеличений вiд почутих слiв.

   - Нiякої гри. Просто Михась буває дуже балакучим, от i розповiв менi про вашу роботу, особливо про твiй дедуктивний метод. Це було давно, та зараз я втрапила в таку ситуацiю, що менi знадобилась твоя допомога.

   - Цiкаво, звучить таки фантастично, але зробимо вигляд, що я повiрив у всю цю постанову. Чому ти звернулась саме до мене, а не в полiцейський вiддiлок?- здивувався Олег.

  - Тому-що ти кращий в своїй справi, i я не хочу розголосу даної подiї. Отже, минулого тижня зник мiй чоловiк, Харевич Василь, приватний пiдприємець. На дзвiнки вiн не вiдповiдає, також шукали його мiсцезнаходження по телефону, але нiчого.

  - Ага, так ти замiжня, але шури-мури крутила з Мишком. I як це називається?  Але чому я питаю, коли це й так очевидно. Щоб отримати спадок, ти вирiшила позбутись свого заможного чоловiка, от i вся справа- байдужим тоном пiдсумував Олег.

  - Розумiєш, йому постiйно не вистачало на мене часу- спробувала пояснити Iзабель.

  - Ось воно. Ти щойно зiзналась в своєму злочинi, сама того не пiдозрюючи- клацнув пальцями Олег.

 - Ти сказала «не вистачало», в минулому часi, так немов би його вже немає в живих. Ну, так що, я правий?- пiдняв праву брову вверх Олег.

 - Та нi, це не так. Я справдi не знаю де вiн зараз та що з ним. До того ж, в нього теж «рильце в пушку». Не один раз я вiдчувала на його одязi аромат жiночих парфумiв. А скiльки разiв вiн не ночував вдома..

 Олег глянув на годинник, стрiлка стрiмко наближалась до 02;00 ночi, ця розмова здавалась йому нудною.

- Слухай, Iзабель, давай зробимо так. Я не бачу тут нiчого загадкового чи таємного. Думаю вiн десь зависає з коханкою, можливо навiть за кордоном i дуже скоро вийде на зв’язок. Ось тобi моя вiзитка, якщо нiчого не виясниться, набирай. А тепер бувай, менi завтра на роботу- сказав Олег та попрямував до виходу.

- Почекай, Олеже! Не залишай даму одну, подаруй менi танець- Iзабель пiдiйшла так близько, що Олег вiдчув стукiт її серця. Чи то вiд чарiвностi дiвчини, а можливо вiд випитого алкоголю, вiн вирiшив ще ненадовго залишитись та потанцювати з прекрасною незнайомкою.

 Безперечно, Iзабель була красунею. В чорнiй облягаючiй сукнi на високих пiдборах, макiяжем «смокi айс» та яскраво червоною помадою на губах, вона була втiленням фатальної жiнки. В нiй поєднувались такi риси, як; магнетизм, самодостатнiсть, непередбачуванiсть та звiсно стиль.

 Легкий аромат дорогого парфуму з нотками цитрусу та бергамоту дурманили Олега, немов афродозiак. Здавалось, коли вони танцювали, чоловiки в залi дивились лише на неї, та звiсно заздрили нашому герою.

Мелодiя вже майже догравала i танець мав скоро закiнчитись, тому Олег пiйшовши на ризик, поцiлував Iзабель.