Розділ 10

Два цікавих та дещо незвичних тижні репетицій та переживань. Приємних переживань.

Роббі мене дуже підтримував і допомагав. Він проводив зі мною невелечкі заняття, щоб налаштувати мої голосові зв’язки. А коли я хвилювалася, то поклавши руки мені на плечі чоловік, дивлячись мені в очі казав: « Ти дуже гарна, талановита, і ти дуже гарно співаєш. Тож навіть не смій сумніватися в собі!».

Віктор теж був поряд, і теж намагався мене підтримувати. Але так як йому ця ідея не дуже подобалася і плюс те, що я часто проводила час з Евансом, він майже завжди був напруженим. А коли у нього була можливість, він завжди мене цілував і обіймав, показуючи Роббі, що я його.

Хоча, і Роббі не сидів на місці. Співак постійно намагався хоча б якось торкнутися до мене, перебрати мою увагу на себе і тому подібне.

Так, з одного боку це приємно, що за тебе боряться, що ти відчуваєш що тебе люблять, але інколи ці їхні суперечки, напруження між ними, так псувало настрій так дратувало.

А як же ж це все рвало мені душу…

З одного боку – людина, з якою у мене серйозні стосунки, людина з якою я вже деякий час живу, кожен ранок прокидаюся і кожен вечір лягаю спати, а з іншого – той хто викрадає мій розум лише одним поглядом, той, хто заставляє серце битися в два рази частіше, хоча ми не зовсім то добре знаємо один одного, той, хто лише поглядом заставляє все навкруги завмерти і забути про все.

З одного боку серйозний, інколи навіть занадто, діловий Віктор, а з іншого, інколи серйозний, а інколи ні, і разом з тим інтелігентний та вишуканий Роббі…

Поки що розум брав верх над почуттями, і я, попри все, твердо вирішила, що я буду з Віктором. Та інколи, я так хотіла здатися, і вчинити не так як правильно, а так як хоче і відчуває серце.