tikitok.doc5

Фло провела в ліжку більшу частину дня. І справа була вже не в застуді, а радше в її нездатності здолати чортову лінь . Фуф кілька разів намагався вирвати її з полону подушки й ковдри, використовуючи напівмотиваційну хрінь: "Вставай, ганчірко! Ти можеш!" Але результат виявився плачевним - нічого не сталося.

Ближче до вечора Фло нарешті встала. Встала лише для того, щоб зробити собі чаю і пару бутербродів, а потім завалитися на диван і їсти майже лежачи, потроху відпиваючи з чашки, проштовхуючи сухом’ятку в горло.

Попри квадратну міну, з якою вона тинялася кухнею, заливаючи в чашку кип'яток і нарізаючи ковбасу, всередині поволі наростала тривога. Тихо розповзалася від грудей до ніг, розливалася тілом. Розпускалася, мов квітка в горщику - повільно, але надзвичайно наполегливо 🌱. А все тому, що всевидюче око Пуф-Пуфа, прикручене до стелі, стежило за кожним її рухом. Камерна зіниця наполегливо рухалася зліва направо і вперед, спостерігаючи. Це паскудне переміщення було зі звуком, із яким Фло зазвичай здирала щоденку з трусів - "вжух". Таке порівняння змушувало її подумки хихикати. Лише цей внутрішній сміх походив радше на панічну атаку ніж на відголосок класного настрою. 

Вона дістала з халата телефон, іншй - робочий. Старенька Motorola з сенсорним екраном. It - щури дивилися на неї як на божевільну, коли Фло витягувала його з кишені. Ніби в її руці не посередник зв’язку з клятим світом, а цеглина, яку вона носить із собою заради приколу.

Як би там не було, Фло подобалися їхні тупі ошелешені фізіономії. Можливо, тому вона й досі жодного разу не стояла в черзі за новеньким айфоном Apple.

Два змахування вліво і легкий дотик подушечки великого пальця. Усього нічого -  декілька простих рухів, щоб потрапити в безкінечну стрічку відео з ТікіТоку.

Фло гортала одне за одним, особливо не вникаючи в суть, просто слухаючи більш мелодійні треки: rihanna, Taylor - baby, i am diamond, Shrek is off.

- матір Божа! Що це, чорт забирай, таке?

- матір не чіпай.

 -мені здалося, чи ти відкрила портал у пекло? І схоже, з нього сочаться чортодемони!

Губи Фло розтягнулися в усмішці 😏. В очах блиснула пустотлива іскра.

- у тебе такий самий є.

- є?

- так, - під нею пискнув і завібрував фуфофон. Вона знайшла його між двома диванними подушками.

- кусається, зараза.

На чорному, оксамитовому полотні екрана стояв Пуф-Пуф, притримуючи однією рукою іншу. З пальця текла кров.

- бутафорська, - відмахнувшись зауважила Фло.

Фуф одразу надувся.

- спробуй. Тобі сподобається.

- сподобається? - Недовірливо перепитав він.

Посеред піксельного екрана утворилася червоточина. Фуф несміливо підійшов ближче, придивився, потім від’єднав від руки кисть і закинув просто в зубасте нутро.

Не долетівши, кисть обернулася на гострий перець. Червоточина з легкістю його проковтнула, завмерла, а потім відригнула потік полум’я просто в пику паршивцю.

Фло знову хихикнула. Фуф спробував пригладити шорстку.

- я готовий піти за білим кроликом, але лише за умови наявності розп’яття і святої води.

Він витягується, повзе вгору екрана, його котяча морда стає більш овальною, губи застигають у формі "о". Фон заповнюють відчайдушні мазки синього, жовтого і сірого. Фуф робить крок - і його засмоктує червоточина.

"Бульк".

Із зливного отвору просочується в’язка жижа - суміш усе тих же кольорів синього, жовтого і сірого. Вона закручується вихором і матеріалізується. На екрані фуфофона з’являється Пуф-Пуф, але тепер на ньому не звичайна піжама, а довга чорна пасторська ряса з білим комірцем.

- анамнез! Звучить як справжнє ім’я одного з підземних чортодемонів, але насправді означає зовсім інше, Фло. Анамнез - це та штука, яку випадково вигадав Фрейд, поки вивчав процес опилення квіточки. чула про таке?

- не впевнена, що Фрейд займався чимось подібним.

- саме цим він і займався. Знаєш, у бджілки є жало, яке вона занурює в суцвіття.

- о!

- от-от. Усвідомлюючи ступінь інвалідомислення середньостатистичного людинопітека, мені доведеться взяти на себе роль вигнанця чортодемонів із цих желеподібних тіл за допомогою підручних засобів еволюції.

- тобто?

Фуф дістає з-за спини маленький ігровий автомат, смикає за ручку - барабан крутиться - випадають три розбиті серця 💔💔💔.

- серцева недостатність.

- забереш у них лайки? - Здогадується Фло.

- м-м… Дебора. на вигляд не надто молодша за тебе, хоча обличчя значно дурніше, як у хворої вівці, з відтінком трави, яку вона поглинає. Буквально, бо Дебора вегетаріанка.

Відмовилася від м’яса десять років тому, а від здорового глузду - ще раніше. На цьому етапі власного існування пише книгу про коріння, бродіння дріжджів, сонячне насичення. Схоже, ще трохи - і Дебора від’їде в дурку. На її щастя чи на жаль, сьогодні я в іншому амплуа, тому…

Фло дивиться в екран. Праворуч на очах тануть численні лайки Дебори, Фуф скручує їх зі швидкістю світла до абсолютного нуля.

- готово. Вигнання відбудеться одразу після того, як Деб зрозуміє - нікому не всралося її ПП та сусідський газон у якості їжі. До того ж вегетаріанство засвоюється значно гірше, якщо припинити підживлювати його "его".

- непогано. Хто далі?

- Дерек.

- до речі, чому ти почав із "ді", а не з "ей"?

- тому що не люблю починати спочатку, - Фуф пустотливо підморгує Фло, ніби фраза була сказана не просто так 😉. - Дерек ще той засранець. Пранкер. Простіше кажучи - ідіот.

Кинув старшу школу і присвятив себе ТікіТоку. Він із нами ненадовго, тож не звикай.

Фуф змахує чашою з вуглем та ладоном, і кілька відео розчиняються разом в хмарі священного диму.

- подивимось, чи прийме НЛО його палаючу дупу за народження наднового небесного тіла. Жаклін, кулінарне чтиво - кругом пироги, пироги, пироги . Маленький бос-проєкт - відкрила локальну кав’ярню. Кава і булочки. Загалом нічого, але залишу-но я коментар: "булочки пересолені".