плюшки.doc2

Фло стягнула зі стоящого біля ліжка стільця штани й кофту, рукою намацала шкарпетки - одяглася швидко, неохоче. 
У ванній кілька разів хлюпнула водою в обличчя, почистила зуби. 
Виперлася зі спальні на одному «треба» й пошльопала до електрочайника. ☕️

Тиша гнітила. 
Їй хотілося чогось… на кшталт вибуху, щоб рознесло все до біса… і оживило її. 

Телефон завібрував. 
Фло провела по кофті та штанах долонями й знайшла його в кишені спортивок, зліва. 
Чотириокий інцел утілився у вигляді нескінченно вхідних непрочитаних. 
Вони спливали на екрані одне за одним. 
Фло вирішила ігнорувати його доти, доки не прийде до тями.
Спершу слід було воскреснути після важкого, уривчастого сну. 
Цієї ночі жахи змогли досягти піку неправдоподібності - просто сюр, не інакше.

Поки чайник кипів, Фло встигла намацати застрягший між подушками дивана фуфофон і втупитися в нього. 

- прокидайся, засранцю. 😈
Вона провела по екрану великим пальцем, змахуючи дрімоту з шкідливого ґаджета. 

На чорному прямокутнику проявилася, як картинка на полароїді, дитяча колиска, у ній - незадоволений Фуф. 😠
Його голову обрамляла в’язана шапочка, у роті - соска.

- ще рано, - сказав він, причмокуючи й перевертаючись на бік. 
- саме те. Давай, або я встромлю в тебе зарядку. 🔌
- ти хвора! 
-твоїми діагнозами, док, хіба що підтиратися. 😏

Фло нетерпляче затикала по екрану. Кілька разів. 
Кожен такий тик підкидав Фуфа вгору, просто в піксельну стелю. 
Утворена на тій тріщина заіскрилася, пролунав розкатистий грім, і блискавка вдарила прямо в гидкого "немовля". 
Тіло Фуфа задригалося в епілептичному нападі, і всі його кістки підсвітилися неоново-жовтим. 

- досить, жінко, це так не працює. 
- мені потрібен командний рядок. 
- навіщо? 
- озирнись, - Фло розвела руки в сторони. Подивилася праворуч, потім ліворуч. 
- я не можу. 
- отож бо! Я прокинулася, а чаю нема. ☕️❌ До того ж тут холодно, сиро, штори відкриті. Мені було б куди приємніше, якби вони розпахнулися під час мого явлення, наче те пришестя нового месії, - вона зітхнула, перевела подих. - Бо зараз я відчуваю "е, це лайно на місці", а хочу "офігіть, новий день". 
Тай підлога з підігрівом, ти в курсі? Я хочу бути яєченкою, я хочу бути беконом! 
- добре. 

На телефоні проявився командний рядок, Фло чітко промовила в динамік, нахиляючи фуфофон горизонтально:

- один фунф двадцять дев'ять пеніфло. 

Після: колиска Пуф-Пуфа скочується вгору екрана з гуркотом, одразу розвалюючись на дерев’яні тріски. Скелекіт-Фуфокіт розпластується на підлозі, над його головою вихором кружляють дрібні зірочки. 

А потім секунда, друга — нічого. Абсолютно. 
Фона сподівалася на інше. 

- ти ж отримав доступ до всіх цих штук? Не пизди. 😠
- ага. 
- і? 
- сьома ранку. 
- ну так? 
- я з восьмої. 

Фло зависає, застигає між "випала в осад" і "ха, ти серйозно?".
Лише на тлі починає крихтіти щось схоже на радіо. 
Вона прислухається, ловить уривки знайомої мелодії й слів. 
Не минає й секунди, як фуфофон у її руці видає гучне "I believe I can fly".
Фло підносить телефон ближче до обличчя: десь там, у чорній піксельній безодні, підлий Фуф, приймаючи ванну, чухається довгою дерев’яною щіткою. 
Він горлає на все горло, а навколо нього мильні бульбашки бечать його голосом Елвіна Бурундука. 

- ей, ти реально тепер тільки з восьмої? - ледь не кричить Фло. 
Музика тут же стихає, але не зникає, просто стає звуковим фоном їхньої розмови. 
- може бути, а може й ні. А може, пішла ти ***. 

Фуф робить кілька смертельно швидких обертів, злітає в повітря й падає на точно такий же диван, що стоїть у неї в гостьовій. 
Його застилає хмара пилу. 

- апчхи! Е-е! Пчхи! 
Світло в кімнаті різко загоряється, гасне. Вмикається - вимикається. Знову вмикається. 

- слухай, Фло, ти знайшла дещо цінне в коробці з-під пластівців і вирішила, що це сміття. 
- мені потрібно більше контексту. 
- чайник, світильник, холодильник… 
…будильник. 

Почервонілий від злості Пуф-Пуф наводить зі своєї піксельної безодні просто на Фло пульт від телевізора, клацає й зникає. 

Вона нервово тицяє в екран великим пальцем. Водить ним вправо й вліво, ще кілька разів. 
Знову тицяє, знову змахує. 

- скажи чесно, до моєї хліборізки крихти пристали? - уточнює Фуф приглушеним тоном. 
- Чи ти просто нарешті намацала мою ерогенну зону? Але, знаєш, ця довга прелюдія лише втомлює. 😏
- я намагаюся тебе… увімкнути, блін. Ну чого ти так розвийобувався? 
- дівчата називають це фемінізмом. 

На чорному полотні вимальовується двері. 
Фуф відчиняє їх і заходить усередину ванної. Там він фіксується в позі Статуї Свободи. 🗽 Замість факела - фен, замість закріпленої на плечі простирадла - м’який помаранчевий халат.
Він починає завивати свої довгі солом’яні пасма, накручуючи їх на гребінець. 

- тато-ведмідь наколов дров, мама-ведмедиця зварила кашу, маленьке ведмежа розставило тарілки й розклало столові прибори на столі.🐻 А що зробила ти? 
- я? -- Фло здивовано зводить брови. - Прикрасила вечір своєю присутністю? 
- маленький Ісусику! - змучено, на видиху, говорить Фуф. 
- ну що? Що?! - невдоволено волає Фло. 
- застели… сране… ліжко…, ганчір’я зі стільця — в шафу, пачку з-під чипсів — у смітник, паперові стаканчики - туди ж, і наостанок - дякую!
Завдяки Оку Саурона, пришпандьореному Ґендальфом на слину до стелі у твоїй ванній, мені видно сонце.
Тож заради всього святого - змий воду в унітазі. 

Фуф замовкає - Фло мовчить. 
Їй раптом стає не по собі, хочеться вити від безсилля, хочеться запхати засранця в міксер і протестувати на міцність.
А ще їй хочеться сміятися й тріумфувати.
Вона кладе телефон на дерев’яну стільницю кухонного острова, відступає, схрещує руки на грудях і закидає голову назад.