плюшки.doc2

Фло стягнула зі стоящого біля ліжка стільця штани й кофту, рукою намацала шкарпетки - одяглася швидко, неохоче. 
У ванній кілька разів хлюпнула водою в обличчя, почистила зуби. 
Виперлася зі спальні на одному «треба» й пошльопала до електрочайника. ☕️

Тиша гнітила. 
Їй хотілося чогось… на кшталт вибуху, щоб рознесло все до біса…💣 і оживило її. 

Телефон 📳 завібрував. 
Фло провела по кофті та штанах долонями й знайшла його в кишені спортивок, зліва. 
Чотириокий інцел утілився у вигляді нескінченно вхідних непрочитаних. 📨😒
Вони спливали на екрані одне за одним. 
Фло вирішила ігнорувати його доти, доки не прийде до тями. 😵‍💫
Спершу слід було воскреснути після важкого, уривчастого сну. 
Цієї ночі жахи змогли досягти піку неправдоподібності - просто сюр, не інакше.

Поки чайник кипів, Фло встигла намацати застрягший між подушками дивана фуфофон і втупитися в нього. 

- прокидайся, засранцю. 😈
Вона провела по екрану великим пальцем, змахуючи дрімоту з шкідливого ґаджета. 

На чорному прямокутнику проявилася, як картинка на полароїді, дитяча колиска, у ній - незадоволений Фуф. 😠
Його голову обрамляла в’язана шапочка, у роті - соска.

- ще рано, - сказав він, причмокуючи й перевертаючись на бік. 😪
- саме те. Давай, або я встромлю в тебе зарядку. 🔌
- ти хвора! 
-твоїми діагнозами, док, хіба що підтиратися. 😏

Фло нетерпляче затикала по екрану. Кілька разів. 
Кожен такий тик підкидав Фуфа вгору, просто в піксельну стелю. 
Утворена на тій тріщина заіскрилася, пролунав розкатистий грім, і блискавка вдарила прямо в гидкого "немовля". 
Тіло Фуфа задригалося в епілептичному нападі, і всі його кістки підсвітилися неоново-жовтим. 💀💛😵

- досить, жінко, це так не працює. 
- мені потрібен командний рядок. 
- навіщо? 
- озирнись, - Фло розвела руки в сторони. Подивилася праворуч, потім ліворуч. 
- я не можу. 🚫
- отож бо! Я прокинулася, а чаю нема. ☕️❌ До того ж тут холодно, сиро, штори відкриті. Мені було б куди приємніше, якби вони розпахнулися під час мого явлення, наче те пришестя нового месії, - вона зітхнула, перевела подих. - Бо зараз я відчуваю "е, це лайно на місці", а хочу "офігіть, новий день". 
Тай підлога з підігрівом, ти в курсі? Я хочу бути яєченкою, я хочу бути беконом! 🍳
- добре. ✅

На телефоні проявився командний рядок, Фло чітко промовила в динамік, нахиляючи фуфофон горизонтально:

- один фунф двадцять дев'ять пеніфло. 

Після: колиска Пуф-Пуфа скочується вгору екрана з гуркотом, одразу розвалюючись на дерев’яні тріски. Скелекіт-Фуфокіт розпластується на підлозі, над його головою вихором кружляють дрібні зірочки. 🌟

А потім секунда, друга — нічого. Абсолютно. 
Фона сподівалася на інше. 

- ти ж отримав доступ до всіх цих штук? Не пизди. 😠
- ага. 
- і? 
- сьома ранку. 
- ну так? 
- я з восьмої. 

Фло зависає, застигає між "випала в осад" і "ха, ти серйозно?". 😵‍💫
Лише на тлі починає крихтіти щось схоже на радіо. 📻
Вона прислухається, ловить уривки знайомої мелодії й слів. 
Не минає й секунди, як фуфофон у її руці видає гучне "I believe I can fly".
Фло підносить телефон ближче до обличчя: десь там, у чорній піксельній безодні, підлий Фуф, приймаючи ванну, чухається довгою дерев’яною щіткою. 
Він горлає на все горло, а навколо нього мильні бульбашки бечать його голосом Елвіна Бурундука. 

- ей, ти реально тепер тільки з восьмої? - ледь не кричить Фло. 📢
Музика тут же стихає, але не зникає, просто стає звуковим фоном їхньої розмови. 
- може бути, а може й ні. А може, пішла ти ***. 

Фуф робить кілька смертельно швидких обертів, злітає в повітря й падає на точно такий же диван, що стоїть у неї в гостьовій. 
Його застилає хмара пилу. 

- апчхи! Е-е! Пчхи! 
Світло в кімнаті різко загоряється, гасне. Вмикається - вимикається. Знову вмикається. 

- слухай, Фло, ти знайшла дещо цінне в коробці з-під пластівців і вирішила, що це сміття. 
- мені потрібно більше контексту. 
- чайник, світильник, холодильник… 💡=
…будильник. ⏰

Почервонілий від злості Пуф-Пуф наводить зі своєї піксельної безодні просто на Фло пульт від телевізора, клацає й зникає. 📺

Вона нервово тицяє в екран великим пальцем. Водить ним вправо й вліво, ще кілька разів. 
Знову тицяє, знову змахує. 

- скажи чесно, до моєї хліборізки крихти пристали? - уточнює Фуф приглушеним тоном. 
- Чи ти просто нарешті намацала мою ерогенну зону? Але, знаєш, ця довга прелюдія лише втомлює. 😏
- я намагаюся тебе… увімкнути, блін. Ну чого ти так розвийобувався? 😡
- дівчата називають це фемінізмом. ✨

На чорному полотні вимальовується двері. 🚪
Фуф відчиняє їх і заходить усередину ванної. Там він фіксується в позі Статуї Свободи. 🗽 Замість факела - фен, замість закріпленої на плечі простирадла - м’який помаранчевий халат.
Він починає завивати свої довгі солом’яні пасма, накручуючи їх на гребінець. 

- тато-ведмідь наколов дров, мама-ведмедиця зварила кашу, маленьке ведмежа розставило тарілки й розклало столові прибори на столі.🐻 А що зробила ти? 
- я? -- Фло здивовано зводить брови. - Прикрасила вечір своєю присутністю? ✨
- маленький Ісусику! - змучено, на видиху, говорить Фуф. 
- ну що? Що?! - невдоволено волає Фло. 
- застели… сране… ліжко…, ганчір’я зі стільця — в шафу, пачку з-під чипсів — у смітник, паперові стаканчики - туди ж, і наостанок - дякую!
Завдяки Оку Саурона, пришпандьореному Ґендальфом на слину до стелі у твоїй ванній, мені видно сонце.
Тож заради всього святого - змий воду в унітазі. 

Фуф замовкає - Фло мовчить. 
Їй раптом стає не по собі, хочеться вити від безсилля, хочеться запхати засранця в міксер і протестувати на міцність.🔪
А ще їй хочеться сміятися й тріумфувати.🏆
Вона кладе телефон на дерев’яну стільницю кухонного острова, відступає, схрещує руки на грудях і закидає голову назад.