Частина 5. Я вже на місці

Ліжко було устелене одягом. Мері не могла обрати, що одягти. До зустрічі залишались лічені години і вона намагалася все встигнути.

Вона не хотіла виглядати занадто яскраво, наче вона зібралася на побачення. Все повинно виглядати розслаблено, як одяг для дружньої посиденьки, але, звісно, щоб вона виглядала в ньому гарною.

Мері не хотіла занадто фарбуватися і нанесла тільки не яскраву помаду. У повсякденному житті Мері рідко фарбувалася бо вважала, що натуральної краси достатньо. Волосся залишила розпущене, нічого не додававши. Одягти вирішила прості чорні джинси, які були їй якраз по фігурі та легку світло рожеву кофину з рукавами фонариками. Взула чорні прості кросівки і звісно взяла лаконічну чорну сумочку з поясом через плече. Також, в неї в руках повинен бути пакет з подарунком, який вона підготувала.

Вона страшенно нервувала і від цього, по звичці, потрясувала ногою та закусувала губу, поки їхала в автобусі. Подивившись ще раз на себе в передню камеру телефона вона побачила, що помада на нижній губі майже стерлася. Добре, що вона прихопила її з собою і швидко додала її на губи.

Вона спеціально приїхала раніше щоб першою бути на місці. Їй здавалося така позиція буде більш надійною для неї, краще вона його почекає.

Парк був справді дуже милим, із затишними куточками для посиденьок і неймовірним видом на Сеул. Вже вечоріло. Небо було пофарбоване в яскравий оранжево-червоний колір. Приємний вітерець розвіював блискучі каштанові коси Мері.

Сівши на лавку, вона подивилась на годинник, було без 15 хвилин на 8. В неї ще було 15 хвилин щоб заспокоїтися.

Вона як і обіцяла написала Субіну:

«Привіт! Я вже добралась до місця. Вийшло трохи раніше, але ти не поспішай, я почекаю.»

Вона продовжила роздивлятися парк навкруги. В цей час людей в ньому майже не було.  

- Чудове місце щоб погуляти з айдолом. – подумала вона і думка її позабавила.

Приблизно через 5 хв прийшло смс від Субіна.

«Привіт. Я вже майже на місці!»

Серце знову затрепетало, як і нога Мері, яка почала постукувати по бруківці. Але вона намагалась заспокоїти її.

Не пройшло і десяти хвилин, як в полі зору Мері з'явився знайомий і в той же час незвичний силует. Це був він.

Навіть з маскою його обличчя сяяло. Він був одягнений досить просто, але дуже стильно. Чорні прямі джинси, біла футболка і чорний джинсовий жакет.

Його очі помітили Мері і ноги рішуче направилися до неї. Мері трохи кинуло в жар і вона встала, щоб привітати його.

- Привіт! - енергійно, але злегка сором'язливо промовив Субін, коли підійшов до Мері досить близько. Він простягнув до Мері свою руку.

- Привіт... - посміхаючись, але явно сором'язливо відповіла Мері. І ніжно потисла його руку. Вона була тепла і така велика, що могла повністю покрити руку Мері. Їй стало смекотніше після цього.

Відпустивши руку Субін запитав:

 - Як ти проживала? В тебе все добре?

- Так, звісно, в мене все добре. - відповіла Мері то піднімаючи, то опускаючи очі. Вона і забула наскільки він високий.

- А як ти? Не втомився? Напевно день був важкий. - дивлячись прямо йому в очі, запитала вона.

Помітивши, що Мері досить довго дивиться на його обличчя, Субін згадав що не зняв маску.

- О, вибач, забув зняти... - швидким рухом заховавши маску він додав. - Не турбуйся, хоч день і був довгий але я відчуваю себе прекрасно. Тим більше тут в цьому парку справді розслаблююча атмосфера.

- Парк справді хороший, не думаю що я була тут раніше і мені подобається. - вже більш розслаблено поділилась Мері.

- Можливо хочеш присісти? - сказав Субін показуючи руками на лаву позаду Мері.

- Так звісно. - відповіла Мері і вони сіли.

Атмосфера стала трохи ніяковою. Вони сиділи досить близько і не зовсім зручно було повернутися щоб бачити обличчя один одного. Тому Мері трохи відсунулася і злегка повернулася корпусом до Субіна.

- Я не думала, що ти можеш позвати мене на зустріч оттак просто... - почала розмову Мері, але не знала як продовжити.

Субін посміхнувся і опустив очі, а потім відповів:

- Мені було трохи прикро, що ти не зможеш прийти сьогодні. Ти напевно засмутилася. І раз в мене є твої контакти я можу сам з тобою зустрітися.

Його відповідь звучала досить логічно і справді приємно для Мері.

- Прикро звісно, що ти не познайомилась з моїми мемберам, вони були б тобі раді, - продовжував Субін, - але я впевнений, що це ще станеться.

- Ти ж не казав їм про той день, коли ми вперше зустрілися? - все таки запитала Мері.

- Е-е-е, ні. А що? Тебе це турбує?

- Не кажи їм. Не хочу щоб вони думали про мене, як про фанатку, яка слідкує за айдолами, або пристає до своїх біасів. Не знаю, що вони подумають... - м'яко але рішуче попросила Мері. Зробивши паузу вона додала:

- Я хочу з ними зустрітися особисто і познайомитися з чистого аркушу, так би мовити.

Субін уважно послухав Мері і посміхнувся

- Зрозумів тебе. Я просто говорив що вже бачив тебе раніше і знаю твоє ім'я. Не думаю що вони подумають щось погане, - після короткої паузи Субін додав, - Ммм... А якщо б не було мене, хто б тобі в T×T подобалась найбільше?

Питання було неочікуваним, але так як Мері часто думала про подібні речі, то відповіла досить швидко.

- Напевно Техьон... Я вважаю його справді милим і в той же час по-чоловічому надійним і крутим. Також інколи мені імпонує Бомгю, хоч і характерами ми зовсім різні, але я відчуваю що він в реальному житті дуже добрий хлопець. А коли я дивлюсь на якісь розважальні шоу з вами я помічаю, що Йонджун в реальному житті, досить милий і ніжний, в противагу тому що він демонструє на сцені. А от про Хюнін Кая не знаю, що сказати, бо поки я не можу уявити, який він в реальному житті. На сцені звісно він потужний.

Закінчивши свою розповідь Мері подумала, що сказала занадто багато. І крадькома подивилась на обличчя Субіна оцінюючи його реакцію. Він задумливо кивав і відповів.